— Не будь таким егоїстом, — мовить вона. Вона зовсім гола. Вона бере мою руку і стискає її навколо свого зап'ястя. Потім заводить вільну руку за спину і притискається до мене спиною. У мене вже встало, й вона притискається до мого члена своїм теплим задом і каже: — Я хочу, щоб ти був ґвалтівником без обличчя.
Я говорю їй, що посоромився купити панчохи. Хлопець, який купує жіночі панчохи, — він або злочинець, або збоченець.
— Господи, що за маячня, — каже вона. — Всі ґвалтівники, з якими в мене щось було, вони завжди самі панчохи купували.
І потім, говорю я, їх стільки, всяких панчіх на вітрині — найрізноманітніших кольорів і розмірів. Тілесного кольору, бежеві, кольору засмаги, чорні, білі… але я не бачив жодного розміру «на голову».
Вона кривиться й мовить:
— Можна я тобі дещо скажу? Одну річ?
І я говорю: ну скажи.
І вона мовить:
— У тебе з рота смердить.
Там, у кав'ярні при книгарні, коли ми обговорювали майбутній вечір, вона сказала:
— Ти завчасно поклади ніж до холодильника. Щоб лезо було дуже холодним.
Я запитав: може, скористаємося гумовим ножем?
І вона сказала, що ніж має бути справжнім.
Вона сказала:
— І краще за все, щоб ніж не нагрівся до кімнатної температури. Я люблю, коли лезо дуже холодне.
Вона сказала:
— Але будь обережним, бо, якщо ти випадково мене поріжеш… — вона нахилилася до мене через стіл, — якщо ти навіть злегка мене подряпаєш, ти в мене сидітимеш у тюрмі ще до того, як надінеш штани.
Вона відпила свій трав'яний чай, знову поставила чашку на блюдце і сказала:
— У мене дуже чутливий нюх, тому я була б тобі дуже вдячна, якби ти не душився ніякими лосьйонами-одеколонами-дезодорантами із сильним запахом.
Ці сексуально заклопотані дівиці — вони всі такі чутливі. Але вони просто не можуть, аби їм не вставляли. Вони просто не можуть зупинитись — хоч який би це мало принизливий вигляд.
Господи, як мені подобається, коли мені дають чіткі вказівки, що треба робити.
Там, у кав'ярні при книгарні, вона поставила сумочку на коліна і щось дістала звідти.
— Ось, — сказала вона і подала мені аркуш-ксерокопію зі списком деталей, які їй хотілось би включити. На самому початку було написано:
«Зґвалтування — це питання влади й сили. У цьому немає нічого романтичного. Не закохуйся в мене. Не цілуй мене в губи. Не чекай, що тебе запросять залишитися, коли все закінчиться. Не запитуй, чи можна скористатися моєю ванною; кажу зразу — не можна».
Того понеділка, у неї в спальні, вона притуляється до мене гола й каже:
— Я хочу, щоб ти мене вдарив. — Вона говорить: — Але не занадто сильно й не дуже слабко. Удар мене, щоб я кінчила.
Однією рукою я тримаю її руку за спиною. Вона треться об мене задом. У неї красиве засмагле тіло, от тільки обличчя занадто бліде й мовби вощене — зі зволожуючим кремом вона явно переборщила. Я бачу її відображення у дзеркальних дверцятах шафи. Моя голова в панчосі й темних окулярах стирчить у неї над плечем. Вона притуляється спиною до моїх грудей, і між нами течуть струмені поту. Від неї пахне гарячою пластмасою — як пахне в соляріях. У другій руці в мене ніж, і я запитую: вона хоче, щоб я вдарив її ножем?
— Ні, — мовить вона. — Це буде вже не «вдарити», а «шимнути». Ударити когось ножем називається «шимнути». — Вона каже: — Поклади ніж і вдар мене просто рукою.
Я збираюся кинути ніж.
І Ґвен мовить:
— Тільки не на ліжко.
Я жбурляю ніж на туалетний столик і замахуюсь для удару. Я стою в неї за спиною, й мені незручно.
Вона каже:
— Тільки не в обличчя.
Я опускаю руку нижче.
І вона каже:
— І не в груди, а то може розвинутися пухлина.
Дивись також: фіброзно-кістозна мастопатія.
Вона каже:
— Може, просто шльопнеш мене по заду?
І я говорю:
— А ти, може, просто заткнешся й даси мені себе зґвалтувати?
І Ґвен мовить:
— Ах, так?! Тоді взагалі йди геть.
Вона щойно вийшла з душу, й волосся в неї на лобку м'яке й пухнасте, а не розплющене по шкірі, як це буває, коли ти тільки-но зняв із жінки трусики. Я запускаю руку їй між ніг. Дивне відчуття — мовби пестиш щось штучне, гумове і пластмасове. Занадто все гладеньке. І ледь-ледь слизьке.
Я кажу:
— Що в тебе з піхвою?
Ґвен дивиться вниз і мовить:
— А що з нею? — Вона каже: — А, це. Це фемідом, жіночий презерватив. Краєчки стирчать назовні. Я не хочу нічого від тебе підчепити.
Я говорю, що взагалі-то я гадав, що зґвалтування відбувається якось більш спонтанно. Ну, себто як злочин на ґрунті пристрасті.
— Це свідчить про те, що ти ні біса не знаєш про те, як треба ґвалтувати жінку, — каже вона. — Гарний ґвалтівник усе планує заздалегідь. До найменших деталей. Вони для нього — як ритуал. Це має бути схожим на релігійне таїнство.