У Радянському Союзі КДБ був підпорядкований Комуністичній партії, яка здійснювала політичний контроль над його діяльністю; але це не так у випадку з ФСБ. Журналісти та інші особи, які намагаються стежити за діяльністю спецслужб, зустрічаються з ворожістю. Коли письменник-розслідувач Андрій Солдатов поставив під сумнів відсутність гарантій проти зловживань ФСБ, його самого доставили на Луб’янку для повторних допитів. Масштаби повноважень ФСБ і її звільнення від традиційної системи нагляду означають, що у будь-кого, хто не входить до “братства агентів”, мало шансів приборкати повзучість її місії.
Поєднання Володимира Путіна на посаді президента і Миколи Патрушева на посаді директора ФСБ створило ехо-камеру параної, що самопідсилюється, причому кожен з них посилює страхи і упередження іншого. За роки перебування на чолі ФСБ, а потім на посаді секретаря Ради державної безпеки Патрушев демонстрував давню недовіру до Заходу, виступаючи проти інтеграції та співпраці, заохочуючи Путіна покладатися на спецслужби, годуючи його зловісними “розвідданими” про нібито американську ворожість. У 2014 році Патрушев заявив, що саме “американці розвалили Радянський Союз” і що та сама операція ЦРУ досі активно проводиться, але вже з метою розчленування Росії. За його словами, Захід свідомо спровокував війну в Чечні, а “екстремістів та їхніх прихильників підтримують американські та британські спецслужби, а також їхні союзники в Європі. - Тим часом, на його думку, Вашингтон витратив чверть століття з моменту розпаду СРСР на те, щоб закласти підґрунтя для кризи в Україні. - Ціле покоління українців, - стверджує Патрушев, - було отруєне Заходом ненавистю до Росії і міфологією так званих “європейських” цінностей… Катастрофа в Україні - ще один засіб для них (Заходу) посилити політику “стримування” нашої країни. Вони продовжують неухильно дотримуватися цього курсу, змінюються лише форми і тактика його реалізації. - Серед інших заяв голови ФСБ - твердження про те, що ІДІЛ була створена політикою США, що уряди країн Балтії підтримують неонацистів і що Мадлен Олбрайт вважала, що Сибір не повинен належати Росії. Коли почали шукати докази цього дивовижного твердження, генерал ФСБ Борис Ратніков показав, що воно ґрунтується на роботі його агента, який “перехоплював думки Олбрайт” і виявив, що вона має “патологічну ненависть до слов’ян.
Твердження Джо Байдена в 2021 році про те, що Путін є “вбивцею”, стало основою антизахідництва Патрушева. За його словами, це був сигнал до нової холодної війни, так само, як промова Черчилля про “залізну завісу” стала сигналом до початку першої. - Навіть Трумен і Рейган, найфанатичніші противники нашої країни, визнавали, що існують межі того, що можна заявляти публічно… незалежно від того, наскільки екстремальною була їхня русофобія за зачиненими дверима.
За радянських часів КДБ регулярно розпалював конфронтацію із Заходом, але його агресію пом’якшувало Міністерство закордонних справ, дипломати якого мали прямі контакти з колегами в Європі та Північній Америці. Безпрецедентне домінування сьогоднішньої ФСБ з її ексклюзивним доступом до вуха президента означає, що старі посередницькі сили більше не існують. Дикі теорії про оточення, небезпеку і західну агресію, які пропагують Патрушев і його соратники, стають все більш домінуючими і впливовими в президентському оточенні. Вторгнення в Україну в лютому 2022 року було, принаймні частково, результатом викривленого уявлення Кремля про реальність, підігрітого цією ехо-камерою параної, що самопідсилюється.
Що стосується обіцянок продовження свободи і демократії, даних Путіним у його новорічному зверненні 1999 року, то мало хто з них дотримався, якщо взагалі дотримався. Політичні свободи тисяча дев’ятсот дев’яностих років зникли, а на зміну їм прийшов авторитарний контроль невеликої групи наближених гангстерів, що групуються навколо президента, і так само бандитських “силовиків”, підтримуваних лояльним апаратом ФСБ. Альтернативні центри влади, включаючи опозиційні партії, видатних особистостей, які оскаржували божественне право Путіна на владу, екологічні організації, правозахисні групи, іноземців, критиків і ЗМІ, були репресовані. - Група співробітників ФСБ, засланих для роботи під прикриттям в національному уряді” в грудні 1999 року, досягла своєї мети. Мало хто з нас тоді міг передбачити токсичні наслідки, які розгорнуться в результаті.