Події жовтня 2003 року підтвердили тріумф “силовиків”. Підбадьорений Сєчіним та Віктором Івановим, Путін почав відновлювати згубну модель державного контролю, яка затьмарила минуле Росії, підпорядковуючи позиції бізнесу, підриваючи демократичні свободи та індивідуальні права. Буде знищено не лише ЮКОС, але й його благодійний фонд “Відкрита Росія”, а також багато інших благодійних та неурядових організацій, які викликали підозру Кремля. Громадянське суспільство буде зведене до мінімуму; преса, а з часом і соціальні мережі, будуть взяті під державний контроль; повноцінний парламент і губернаторські вибори будуть скасовані. Наприкінці правління Єльцина бізнес не залежав безпосередньо від Кремля; після Єльцина це стало необхідною умовою для нормального функціонування будь-якої компанії.
ЮКОС був обраний як інструмент, за допомогою якого силовики спроектували всі ці зміни. Його обрали тому, що здобич була величезною, і тому, що він уособлював усе, що ненавиділи силовики. Це була відкрита, прозора компанія, яка працювала за західними стандартами чесності; вона не мала прихованих глибин корупції і прагнула до інтеграції в західну економічну систему. Як і ЮКОС, я теж дотримувався західних цінностей. Я засновував благодійні організації; я сприяв розвитку освіти та збереженню інтелектуального потенціалу Росії, включаючи модернізацію та комп’ютеризацію країни; я пропонував зміцнити відносини з Китаєм, побудувавши нафтопровід із сибірських нафтових родовищ ЮКОСа; я співпрацював з американськими компаніями для розширення російського бізнесу на Заході. Путіну все це не подобалося. Його модель полягала в тому, щоб тримати бізнес, людей, які ним керують, і всю країну на короткому повідку.
Спецназівці ФСБ, які заарештували мене в Новосибірську, чиновники, які висунули мені звинувачення в прокуратурі, і тюремники, які утримували мене в московській в’язниці “Матросская тишина”, були незмінно ввічливими, часом пригнічені пантомімою, яку вони були змушені розігрувати. Молодший прокурор, який зачитував мені обвинувальний акт, здавалося, був збентежений безглуздістю звинувачень - крадіжка, шахрайство, ухилення від сплати податків, як особисто, так і компанією, яку я очолював, - що призвело до збитків, завданих російській державі в розмірі 1 мільярда доларів.
Це був перший крок на шляху до судового процесу, в якому звинувачення ставали все більш абсурдними. Ще до кінця жовтня Міністерство енергетики оголосило, що розслідує дійсність усіх ліцензій на видобуток нафти ЮКОСа, а прокуратура заморозила 44 відсотки акцій компанії. Це був перший випадок конфіскації приватних активів пострадянською державою, і він став передвісником нової тривожної ери в російській політиці. Потік протестів з боку про-бізнесменів у Росії та за кордоном попередив, що Кремль повертає час назад, до старих часів радянських репресій. Сенат США прийняв одноголосну резолюцію з вимогою до Росії гарантувати повне дотримання законних прав ув’язнених директорів ЮКОСа. Американський посол у Москві Сенді Вершбоу попередив, що арешти “негативно вплинуть на іноземні інвестиції в Росію, - і, як по команді, фондовий ринок втратив десяту частину своєї вартості за один день.