Увесь свій вільний час Нік намащує мій живіт какао-маслом, бігає по огірки й масажує мені ноги. Загалом робить усе, що повинен робити добрий майбутній татко. Леліє мене. Він учиться кохати беззаперечно, але за всіма моїми умовами. Гадаю, ми нарешті на шляху до щастя. Я нарешті все збагнула.
Ми на межі перетворення на найкращу, найкмітливішу атомну родину на світі.
Просто слід не зупинятися. Нік ще не все робить ідеально. Сьогодні зранку він погладжував моє волосся, питаючи, що ще зробити, а я сказала:
— Божечки, Ніку, чому ти такий ласкавий зі мною?
Він повинен був відповісти: «Ти на це заслуговуєш. Я тебе кохаю».
Натомість він сказав:
— Бо мені тебе шкода.
— Чому?
— Бо щоранку ти прокидаєшся і маєш бути собою.
Як би мені хотілося, щоб він цього не казав! Я весь час про це думаю. Не можу зупинитися.
Мені більше нема чого додати. Я просто хотіла переконатися, що моє слово буде останнім. Гадаю, я на це заслужила.
Нік та Емі Данни саме збираються святкувати п'яту річницю шлюбу, коли Емі зникає. Поліція підозрює Ніка в убивстві дружини. Друзі Емі раптом починають розповідати, що вона боялася чоловіка, що мала від нього секрети. Він присягається, що це неправда. Однак поліція перевіряє його комп'ютер і виявляє дуже дивну історію пошуків. Нік запевняє, що він тут зовсім ні до чого, та чи можна йому вірити? А тут ще ці наполегливі дзвінки на його мобільний телефон... То що ж насправді сталося з чарівною Ніковою дружиною?
У «Загубленій» [Ґіліян Флінн] наводить страху [на читачів] з такою самою майстерністю, як і в попередніх книжках... Стильна й моторошна оповідь про чергову незбагненну жінку.