Я стою і кліпаю очима. Яка, блядь, Марічка?!?!? Мене що, розвели, як кошеня? Підставили? Викликали, шоб просто подивитись на дуру в вечірній сукні? І тут я складаю два плюс два: невідомий замовник, дивні інструкції, пентхаус... Певно, ця Марічка, якась сука недороблена, дала мій робочий номер цій дівчині і наплела, шо це вона приїде! Кинула її, коза драна!!!! А ця дівчинка... вона ж сліпа... Вона ж, блядь, не бачить, що перед нею стоїть не її довгоочікувана Марічка, а зайобана, спітніла Роксолана в ідіотській сукні з паєтками!
— Марічко, не мовчи... Скажи що-небудь... Ти приїхала, і це найголовніше, — каже вона, і я чую, як її пальці нервово перебирають складки сукні. — Я знаю, ти казала, що в тебе буде несподіваний образ... Сукня... Я відчуваю, що ти у сукні, хоча... погодься, це дивно, враховуючи, як ти любиш... емм... інші розваги.
Які, нахуй, інші розваги?!?!? Що ця курва їй там наплела?!?!?
— Я так чекала на нашу зустріч, — продовжує вона, а я все стою як стовп. — Ти писала... пам'ятаєш, ти писала, що немає нічого прекраснішого за відчуття, коли... коли щось велике і пружне розтягує твій анус до краю... Ти казала, що це як відкриття порталу в інший вимір...
Я мало не поперхнулася повітрям. ПОРТАЛУ В ІНШИЙ, БЛЯДЬ, ВИМІР??!?!! ЦЯ МАЛА АХУЄННА!!!! Марічка, чи хто там, мабуть, та ще піздоболка, але ця дівчинка, ця... Аріадна? Аріандра? Якесь ім'я таке, ніби з фентезі... Ця Аріадна вірить кожному її слову. І дивиться в нікуди своїми прекрасними незрячими очима, чекаючи, що я зараз підтверджу, шо так, блядь, розтягнутий анус — це моя життєва філософія! Шкода її стало до сліз, чесне слово. Захотілося знайти ту Марічку, засунути їй анальну пробку якомога глибше і прокрутити три рази.
— Емм... так, — видавлюю з себе я, намагаючись говорити тихіше і ніжніше, ніж зазвичай. — Я тут... Приїхала... Просто трохи втомилася... знаєш... дорога... і... цей... анус трохи стягнувся від напруги...
О Боже, що я, блядь, несу!?!? Вона трохи схилила голову набік, її щаслива посмішка трохи згасла, поступившись місцем чомусь схожому на співчуття.
— Біднятко... — прошепотіла вона. — Не хвилюйся. У нас попереду цілий вечір... Все розслабимо, все розтягнемо... Ой, а це що? — вона повела носом. — Пахне... сиром... "Чотири сири"? Це ж моя улюблена піца, Марічко! Я так і знала, що ти згадаєш! Проходь, швидше, тут прохолодно...
Я, як заворожена, переступаю поріг її квартири. Моя дурнувата червона сукня більше не здається такою вже недоречною. Хоча б тому, що ця мила, сліпа дівчинка на ім'я Аріадна думає, що це все частина хитромудрої гри, влаштованої її коханою інтернет-збоченкою. І, блядь, я вирішила. Хай так і буде. На сьогодні я стану тією Марічкою. Тим паче, якщо треба буде щось "розтягнути"... то Роксолана, в принципі, теж не проти. Але спочатку - піца. І вияснити, що за лабіринт влаштувала ця невидима сука Марічка.
А квартира в неї... ну, не палац БДСМ-пенсіонерів, звичайно. Проста, сука, бетонна коробка на даху іншої коробки, але простора. І з охуєнним видом на нічне місто, треба визнати. З одного величезного вікна на всю стіну видно всі ці вогні, реклами, фари... виглядає, наче якийсь їбучий "Кіберпанк", тіки бюджетний, український варіант, з вирваними "з м'ясом" рекламними банерами і ямами на дорогах, які видно навіть звідси.
Ми сидимо на підлозі на якихось м'яких подушках, бо стола в неї, схоже, нема. Ну і похуй, так навіть романтичніше, чи шо. Аріандра їсть піцу так акуратно, так, блядь, витончено, відкушуючи малесенькі шматочки, наче це не "Чотири сири" з найближчої забігайлівки, а якесь амброзія, блядь.
— Ти така уважна, Марічко, — шепоче вона, і її щоки ледь рожевіють у тьмяному світлі єдиної лампи. — Я один раз сказала, що люблю цю піцу, а ти запам'ятала...
Ага, блядь, уважна як понос. Ця піца мала летіти якомусь хую з інтернет-форуму, який хотів, щоб я приїхала в вечірній сукні, а не тобі, але про це ми скромно помовчимо. Замість цього я роблю максимально зацікавлене лице і кажу:
— Звісно, кицько. Я ж пам'ятаю все, що пов'язано... з твоїми дірочками.
Господи, я геній дипломатії!!!! Вона аж зашарілася сильніше, але явно задоволена. Кажу ж, Марічка її добряче промаринувала своїми розповідями про анальні портали!!!!
— А ти, — тихо питає вона, — ти сьогодні... розтягувалась? Перед тим, як їхати? Ти казала, це допомагає тобі зосередитись...
БЛЯЯЯЯЯТЬ!!!! Я саме запихала до рота величезний шматок піци, тягнучи за собою нитку гарячої моцарели, і ледь не вдавилася!!!! Розтягувалась?!?!? Ну хіба що мозок розтягувала, щоб придумати, як не спалитися!!!! Починаю судорожно жувати, щоб виграти час, і саме в цей момент, дивлячись у вікно, я бачу.