Знову тиша. А потім я чую, як вона ледь чутно... хмикає. А потім сміється. Тихо, мелодійно.
— Ти така кумедна, Марічко. Курка-гриль... Яка ж ти все-таки вигадниця.
Фуууух, блядь, пронесло!!! Я теж починаю хихикати. Спочатку нервово, а потім все сильніше і сильніше, поки ми обидві не регочемо, як дві божевільні, стоячи посеред абсолютної темряви нескінченного, бляха-муха, коридору. І в цьому сміху вже немає страху. Тільки чистий, дистильований, концентрований абсурд.
Наш сміх, що котився луною по цій чорній безкінечності, нарешті затих. І знову ця клята тиша, тільки тепер вона стала ніби ще густішою, ще більш інтимною. Я відчуваю її подих, такий близький, що шкіру поколює. Які, бляха, холодильники, яке вино. Ми забули, куди йшли і навіщо. Існують тільки дві точки в цьому вакуумі — я і вона.
— Марічко... — шепоче вона, і в її голосі така, курва, суміш дитячої цікавості й дорослої хтивості, що в мене волосся на руках дибки стає. — А... коли ти говорила про курку-гриль... і цеглу... Ти не жартувала, так?
"БЛЯДЬ!!!!!" — волає мій внутрішній голос, зриваючись на ультразвук. "Я, СУКА, ПРОСТО РЯТУВАЛА СИТУАЦІЮ, ЩОБ НЕ ЗДАВАТИСЯ ЙОБНУТОЮ ІМІТАТОРКОЮ!!!!!!! Я ЖАРТУВАЛА, КУРВА, ЖАРТУВАЛА!!!!!"
Але вголос, тим самим солодким, з придихом, голосом фальшивої Марічки, я відповідаю:
— У таких речах не жартують, кицю. Це мій шлях... шлях до абсолютного розширення.
— Я... я хочу перевірити.
Слово "перевірити" зависло в повітрі, як сокира над головою приреченого. Перевірити ЩО, блядь?! Мої знання з квантової фізики чи правдивість моїх анальних байок?! Я думаю, відповідь очевидна. Мої яйники стиснулись до розміру родзинок від жаху. Вона хоче полізти мені в дупу. Сліпа дівчинка в темряві безкінечного коридору хоче полізти мені, бідній доставщиці піци, в дупу, бо я напизділа їй про свій досвід анального альпінізму! ЦЕ. БЛЯДЬ. ФІНІШ. Я в пастці. У пастці власної брехні, яку я зліпила на ходу, щоб її не розчаровувати. Геніально, Роксолано. Просто, бляха, геніально.
Мовчати — означає спалитися. Відмовити — означає розбити їй серце і теж спалитися. Вихід один. Віддати свою цнотливу (ну, майже) сраку на поталу допитливій дослідниці.
— Тільки... будь обережною, — видавлюю я. — Там зараз... підвищена космічна активність. Може вдарити струмом. Від задоволення.
Я чую тихий, щасливий видих. Я — жалюгідна, брехлива курва, але я зробила цю дівчинку щасливою. Хоч і ціною власної дупи. Я незграбно опускаюсь навкарачки, відчуваючи, як дурні паєтки на сукні дряпають мої коліна. Припіднімаю сраку так, наче виставляю на ярмарку найкращого гарбуза. Господи, я виглядаю, як пес, що какає. Добре, що вона не бачить. Добре, що ніхто не бачить. Тільки я знаю, яке я посміховисько.
І тут я чую цей звук. "ПЛЮХ". Мокрий, соковитий звук, від якого мої нутрощі перевертаються. ЦЕ. ВОНА. ЩО. ПЛЮНУЛА. НА. РУКУ?!?!? ЗАМІСТЬ ЛЮБРИКАНТУ?!? А-А-А-А-А-А!!!! СВЯТА ДЖАВЕЛІНО, ЦЕ НЕВЖЕ XXI СТОЛІТТЯ?!?!? ЯКИЙ АНАЛЬНИЙ ФІСТИНГ, ЯКА РОМАНТИКА?!?!? ЦЕ СУВОРИЙ, СІЛЬСЬКИЙ БДСМ!!!!!!!
Холодна, ледь волога від слини долоня лягає мені на поперек, і я здригаюсь, як від удару батогом. "ЯКЩО В НІГТЯХ БРУД, Я ЇЇ ВБ'Ю!!!!!" — проноситься в голові. Пальці повільно повзуть вниз, вивчаючи кожен хребець... спускаючись все нижче... до самої брами пекла. Ось її палець зупиняється, ледь торкаючись самого центру мого всесвіту.
— Готова... відкрити портал? — шепоче вона, і я відчуваю її гарячий подих на своїй шкірі.
"НІ!!!! НІ, БЛЯДЬ, НЕ ГОТОВА, ЗАБЕРИ СВОЇ РУКИ, ВІДЬМО СЛІПА, Я ХОЧУ ДОДОМУ ДО МАМИ!!!!"
— Завжди... готова... — стогну я.
І палець входить. Не те щоб туди ніколи нічого не входило, але це... це так... буденно і так страшно!!! Гострий ніготь дряпає ніжну шкіру зсередини!!! БІЛЬ!!!! РІЗКИЙ, ЯК СЕРПОМ ПО ЯЙЦЯХ!!!! Я хочу закричати на повний голос: "АЙ, БЛЯДЬ, ТИ ЩО, СУКА, РОБИШ?!?!? ПОСТРИЖИ НІГТІ, ІДІОТКО!!!!!!", але замість цього з мого рота виривається довгий, тремтячий стогін, який мав би символізувати початок екстатичного трансу.
— О-о-о-о-охххххх... — стогну я, вчепившись пальцями в підлогу. — Так... т-ти відчуваєш... енергію...?
До першого пальця додається другий. ВІН ЙОГО ТУДИ ЗАПИХАЄ СИЛОЮ!!!!!! В мене зараз очі з орбіт вилізуть і покотяться по цьому безкінечному коридору!!! БОЛЯЧЕ!!!! БОЛЯЧЕ, ЯК СУЦІ!!!!!!! Мені здається, мене зараз розірве на шматки, на тисячу маленьких роксолан!!!!
— Так... о-о-о... відчуваю... воно таке... пружне, — констатує вона з цікавістю науковця. — А ти казала — курка-гриль... Я б не ризикнула...
"А Я, БЛЯДЬ, НЕ РИЗИКУВАЛА!!!!! Я НАПИЗДІЛА!!!!!!" — кричить моя душа, а тіло вигинається і здригається, імітуючи пік насолоди.