Трейлер рипнув і загойдався. Вона порилася під панеллю приладів, знайшла ящик з інструментами і відчинила його. Звідти з гуркотом вивалилися металеві інструменти. І мотузка. Капронова, півдюйма завтовшки, довжиною футів п’ятдесят.
Вона встала, дивлячись крізь вітрове скло на долину, що була у сотнях футів внизу. Просто поруч із собою вона побачила водійські двері. Вона покрутила ручку і відчинила їх. Двері дзенькнули об обшивку трейлера і на її обличчя закрапав дощ.
Вона висунулася назовні і подивилася на цей бік трейлера. Гладенька металева поверхня, без поручнів. Але під днищем трейлера мають бути мости, коробки та інші речі, за які можна зачепитися. Схопившись за мокрий метал одвірка, Сара нахилилася, намагаючись поглянути на днище трейлера. Почувся металевий брязкіт і чийсь голос: «Ну нарешті!». Раптом перед нею замаячила велика фігура. Це був Торн, який висів на шасі.
— Боже мій! — сказав Торн. — Чого ви чекаєте, запрошення з вензелями? Вперед!
— Іян, — відповіла вона. — Він поранений.
Як завжди, подумала Келлі, спостерігаючи за Арбі на вишці. Щойно все стає кепсько, він просто не може з цим впоратися. Забагато емоцій, нервів, весь тремтить і поводиться дивно.
Арбі вже давно відвернувся від скелі і дивився в інший бік, на річку. Так, ніби нічого й не відбувалося. Як завжди.
Келлі повернулася до Левіна.
— Що там зараз відбувається? — сказала вона.
— Торн щойно заліз всередину, — відповів Левін, вдивляючись крізь окуляри.
— Всередину? Тобто в трейлер?
— Так. А тепер… хтось вилазить.
— Хто?
— Гадаю, що Сара. Вона завжди може вилізти.
Келлі напружено вдивлялася в темряву, намагаючись побачити бодай щось. Дощ майже припинився; падала легенька мжичка. А з того боку долини було видно трейлер, який все ще гойдався у повітрі. Їй здалося, що вона розгледіла, як хтось чіпляється за шасі. Але певності не було.
— Що вона робить?
— Лізе вгору.
— Сама?
— Так, — відповів Левін. — Сама.
Сара Гардінг вилізла крізь двері, крутячись під дощем. Вона не дивилася вниз. Знала, що внизу під нею, в п’ятиста футах — долина. Вона відчувала, як гойдається трейлер. Через плече була перекинута мотузка. Вона неквапливо просунулася вперед, опустила ногу і стала на коробку передач. Вона намацала трос, схопилася за нього і повисла.
Торн знаходився у трейлері і розмовляв з нею.
— Ми ніколи не піднімемо Малкольма без мотузки, — сказав він. — Ти зможеш вилізти нагору і прив’язати її?
Спалахнула блискавка. Вона глянула на нижню частину трейлера, що виблискувала від дощу, а подекуди й від мастила. Потім знову запала темрява.
— Capo, ти зможеш це зробити?
— Так, — відповіла вона. Простягла руку і почала підніматися.
В цей час у схованці Келлі не замовкала:
— Де вона? Що відбувається? З нею все добре?
Левін подивився крізь свої окуляри:
— Вона видирається нагору, — сказав він.
Арбі відсторонено прислухався до їхніх голосів. Він відвернувся, втупившись у річку на темній рівнині і з нетерпінням чекав наступного спалаху блискавки. Чекав, щоб побачити, чи не примарилося йому те, що він бачив раніше.
Сара не знала як, але, плавно пересуваючись, вона дісталася до верхівки скелі і вилізла на неї. Зайвого часу не було: вона розмотала мотузку і поповзла під другий трейлер, перекинула мотузку через металевий кронштейн і швидко зав’язала вузол. Потім повернулася до краю урвища і кинула мотузку вниз.
— Доку! — крикнула вона.
Стоячи біля дверей трейлера, Торн обв’язав мотузку навколо Малкольма. Той застогнав.
— Ходімо, — мовив Торн.
Він обійняв Малкольма і поліз разом із ним назовні, доки не опинився на коробці передач.
— Господи, — видихнув Малкольм, глянувши вгору. Але Сара вже тягнула його, мотузка напнулася.
— Просто користуйся руками, — сказав Торн. Малкольм почав підніматися; за кілька хвилин він вже був у десяти футах над Торном. Сара була на скелі, але Торн не міг її бачити; Іян затуляв йому весь огляд. Торн почав підніматися; його ноги відчайдушно шукали точку опори. Він подумав: «Я мав би зробити ходову неслизькою. Але хто робить неслизькою ходову автомобіля?». В голові у нього крутилося зображення перемички-гармошки, що розривалася… повільно розривалася… розмотуючись дедалі ширше…
Він видирався вгору. Рука за рукою. Нога за ногою.