Раптор заверещав від несподіванки і відступив назад. Тепер гума щільно облягала його нижню щелепу, а ключ виблискував у темряві. Раптор намагався зачепити його своїми пазурами і стягнути петлю геть, але вона зачепилася навколо викривлених назад зубів, і всі зусилля були марні — гумка лише ляскала його по писку. Зрештою він здався і почав тертися писком об землю, намагаючись зняти ключ.
У цей час іншим рапторам вдалося витягнути клітку з-під вишки і перевернути її на землю. Вони нахилили голови і різкими рухами намагалися дотягтися до Арбі. Коли вони зрозуміли, що це марно, то почали копати та топтати клітку. До них приєдналися інші тварини. Невдовзі клітку оточила група з семи рапторів. Вони били її і відкочували від вишки. За ними вже не видно було Арбі.
Вона почула слабкий звук, і підняла голову, побачивши дві фари на відстані. Це був автомобіль. Хтось приїхав.
Арбі здавалося, ніби він у пеклі. Він був усередині клітки, оточений чорними фігурами, що гарчали. Раптори не могли просунути свої пащі крізь ґрати, але їхня гаряча слина крапала на нього, а коли вони копали клітку, то зачіпали його своїми пазурами, дряпаючи руки й плечі. Його тіло було в синцях. Голова боліла від ударів об ґрати. Весь світ навколо нього крутився, перетворившись на суцільне пекло. Лише одне він розумів напевно — раптори котили його подалі від вишки.
Коли машина під ’їхала ближче, Левін підійшов до поручнів і глянув униз. У червоному світлі фальшфейера він побачив, як три раптори тягнуть рештки Едді до джунглів. Вони часто зупинялися, борючись за здобич, але все-таки тягли його далі.
Потім він побачив, що інша група рапторів копає та підштовхує клітку. Вони котили її звіриною стежкою до лісу.
Машина ще наблизилася і він міг чути гуркіт двигуна «Джипа». За кермом було видно силует Торна.
Він сподівався, що в нього є зброя. Левін хотів пристрелити кожного з цих клятих динозаврів. Він хотів перестріляти їх усіх.
Келлі спостерігала за рапторами з даху, дивлячись, як ті копають клітку, відкочуючи її подалі. Один раптор відставав, крутячись на місці, наче розлючений пес. Потім вона побачила, що це той раптор, який зачепився за резинку від ключа. Ключ все бовтався, виблискуючи в червоному світлі. Раптор смикав головою, намагаючись звільнитися.
«Джип» із ревом їхав уперед, і раптор, здавалося, злякався раптового яскравого світла. Торн прискорився, намагаючись збити його машиною. Раптор розвернувся і побіг на рівнину.
Келлі злізла з даху і почала спускатися вниз.
Торн відчинив двері і Левін відразу ж стрибнув у машину.
— Вони схопили хлопця, — сказав Левін, вказуючи на стежку.
Келлі все ще злізала з вишки. Вона крикнула:
— Зачекайте!
— Залишайся там! — крикнув Торн. — Сара їде сюди! Ми заберемо в них Арбі!
— Але…
— Ми не можемо їх загубити! — Торн натиснув на газ і поїхав звіриною стежкою, переслідуючи рапторів.
У трейлері Іян Малкольм прислухався до голосів, які лунали з радіо. Він чув паніку, спантеличення. «Чорний шум, — подумав він. — Все відразу йде до біса».
Торн мчав стежкою. По обидва боки від них щільною стіною стояли джунглі. Стежка попереду почала звужуватися, пальми росли дедалі ближче, ляскаючи по машині. Він сказав:
— Ми зможемо це зробити?
— Там досить широко, — сказав Левін. — Я проходив там сьогодні вранці. Паразаври теж користуються цією стежкою.
— Як таке могло статися? — спитав Торн. — Клітка була прикріплена до риштування.
— Не знаю, — відповів Левін. — Вона обірвалася.
— Як? Як?
— Я не бачив. Тут багато чого сталося.
— І Едді… теж? — похмуро сказав Торн.
— Це відбулося швидко, — відповів Левін.
«Джип» стрімко просувався крізь джунглі, підстрибуючи на звіриній стежці; вони стукалися головами об м’який дах із тканини. Торн не озираючись їхав вперед. Попереду швидко бігли раптори; він ледь бачив останнього з них.
— Вони мене не послухали! — кричала Келлі, коли Сара під їхала на мотоциклі.
— А в чому справа?
— Раптор забрав ключ! Арбі замкнений в клітці, а раптор забрав ключ!
— Де він? — спитала Сара.
— Там! — сказала вона, вказуючи на рівнину. У місячному світлі було видно лише темний силует раптора, який біг. — Нам потрібен ключ!
— Сідай, — сказала Сара, знімаючи з плеча гвинтівку. Келлі сіла за нею на мотоцикл. Сара дала гвинтівку їй в руки. — Вмієш стріляти?
— Ні. Тобто, я ніколи…
— А на мотоциклі вмієш їздити?
— Ні, я…
— Тоді тобі доведеться стріляти, — сказала Сара. — Дивись сюди. Оце — спусковий гачок, оце — запобіжник. Поверни його отак. Ясно? Нас буде трусити, тож не знімай гвинтівку з запобіжника, доки ми не під’їдемо ближче.