Торн зрозумів, що єдина його надія — це заїхати на підйом. Він сказав Левіну:
— Відчини клітку і витягни його звідти. — Левін швидко, майже панічно, зарухався, але потім відповз назад і повернув ключ у замку. Клітка рипнула і відчинилася. Він допоміг Арбі вилізти звідти.
Торн спостерігав, як повільно падає стрілка спідометра. Вони їхали зі швидкістю 25 миль на годину, потім 20… потім 15… Раптори, які бігли за ними, додали швидкості, відчуваючи, що потенційна здобич сповільнюється.
15 миль на годину. Швидкість все ще падає.
— Він вже виліз, — сказав Левін ззаду. Він клацнув замком на клітці.
— Викинь клітку геть, — сказав Торн. Клітка покотилася вниз, підстрибуючи на схилі.
Десять миль на годину.
Здавалося, ніби машина повзе. А потім, коли вони подолали підйом і почали спускатися вниз, швидкість стала зростати. Дванадцять миль на годину. П'ятнадцять. Двадцять. Він входив у повороти, намагаючись не тиснути на гальма.
— Ми ніколи не доберемося до трейлера! — щосили кричав Левін, вирячивши очі зі страху.
— Я знаю. — Торн вже бачив зліва трейлер, але їх відділяв від нього невеличкий підйом на дорозі. Туди вони вже не доберуться. Але попереду дорога роздвоювалася, спускаючись вправо, в бік лабораторії. А там, наскільки він пам'ятав, був лише спуск.
Торн звернув праворуч, вбік від трейлера.
Він побачив великий дах лабораторії, пласку поверхню, куди падало місячне світло. Торн проїхав повз лабораторію, спускаючись у бік робочого селища. Він побачив справа будинок управителя, а попереду крамничку при заправці, перед якою стояли бензинові насоси. Чи є хоч якийсь шанс, що там ще залишився бензин?
— Дивіться! — сказав Левін, показуючи назад. — Дивіться!
Торн озирнувся через плече і побачив, що раптори відступили, припинивши бігти за ними. Стоячи неподалік від лабораторії, вони, здавалося, чомусь вагалися.
— Вони більше не женуться за нами! — крикнув Левін.
— Ага, — сказав Торн. — Але де Сара?
Позаду ніде не було видно Сариного мотоцикла.
Трейлер
Сара Гардінг повернула кермо, і мотоцикл помчав уперед, виїхавши на невеличкий підйом на дорозі. Вона піднялася і знову спустилася вниз, прямуючи до трейлера. За ними з Келлі з гарчанням бігли четверо рапторів. Вона додала газу, намагаючись відірватися від них хоча б на кілька дорогоцінних ярдів, бо їм потрібне було бодай невеличке випередження.
Вона відкинулася назад і крикнула Келлі:
— Добре! Це має відбуватися швидко!
— Що? — спитала Келлі.
— Коли ми під’їдемо до трейлера, зістрибуй і біжи. Не чекай на мене. Зрозуміла?
Келлі напружено кивнула.
— Що б не трапилося, не чекай на мене!
— Добре.
Гардінг з гуркотом під’їхала до трейлера і різко загальмувала. Мотоцикл занесло на мокрій траві, він вдарився об металеву обшивку. Але Келлі вже зіскочила з нього і, підбігши до дверей, заскочила у трейлер. Сара хотіла закотити мотоцикл всередину, але побачила, що раптори занадто близько. Вона штовхнула до них мотоцикл і одним рухом підскочила вгору, приземлилася на спину біля дверей трейлера і залетіла всередину. Потім швидко підвелася і зачинила двері,— якраз у той момент, коли на них кинувся перший з рапторів.
Усередині темного трейлера вона тримала двері, тоді як тварини гупали, намагаючись потрапити всередину. Вона намагалася намацати замок, але ніяк не могла його знайти.
— Іяне, ці двері зачиняються?
У темряві почувся сонний голос Малкольма:
— Життя — це кристал, — сказав він.
— Іяне, спробуй зосередитися.
Потім до неї підійшла Келлі і теж почала рухати руками вгору і вниз, шукаючи замок. Раптори гупали в двері. За деякий час вона сказала:
— Це тут. На підлозі.— Гардінг почула металеве клацання і відійшла.
Келлі простягнула їй руку. Зовні гупали та гарчали раптори.
— Все буде добре, — підбадьорливо сказала Гардінг.
Вона підійшла до Малкольма, який все ще лежав на столі.
Раптори кидалися на вікно і клацали зубами поруч з його головою, намагаючись схопити скло пазурами. Малкольм спокійно спостерігав за ними.
— Галасливі покидьки, чи не так? — Біля нього лежала відкрита аптечка, а на кушетці — шприц. Мабуть, він сам зробив собі ще одну ін’єкцію.
Раптори надворі перестали стрибати на скло. Сара почула скрегіт металу з боку дверей, а потім побачила, як раптори відтягують мотоцикл подалі від трейлера. Вони стрибали по ньому, казячись від люті. Це триватиме недовго — доки вони не проколють шини.