Вона посунулася далі, і гілка нахилилася нижче. Вона була слизькою від нічного дощу. Сара спробувала оцінити свою позицію над автомобілем. Доволі непогано, подумала вона.
Раптом одна з тварин кинулася на стовбур дерева, на якому вона сиділа, і сильно штовхнула його головою. Удар був напрочуд сильним. Дерево захиталося, її гілка загойдалася то вгору, то вниз і вона щосили вчепилася в неї, намагаючись не впасти.
От трясця, подумала вона.
Вона піднялася в повітря, потім знову спустилася, а потім випустила гілку з рук. Її руки ковзнули по мокрому листю та мокрій корі, і вона полетіла вниз. В останній момент вона побачила, що впаде не на машину. А потім з шумом гупнулася на землю, в самісіньку багнюку.
Просто поряд з тваринами.
Затріщало радіо.
— Capo, — сказав Торн.
Жодної відповіді.
— Що вона тепер робить? — Левін почав нервово ходити по кімнаті.— Я хочу, щоб ми розуміли, чим вона там займається.
Келлі, яка спала в кутку кімнати, прокинулася, протираючи очі.
— Чому б вам не скористатися відео?
— Яким відео? — спитав Торн.
Келлі вказала на касовий апарат.
— Он на цьому комп’ютері.
— На цьому?
— Ага. Я думаю, він працює.
Келлі позіхнула, сівши в крісло за касовим апаратом. Він був схожий на «німий» термінал, а це означало, що він, ймовірно, не має доступу до багатьох речей, але в будь-якому випадку було варто спробувати. Вона увімкнула його. Нічого не сталося. Вона поклацала вимикач. Нічого.
Вона неохоче спустила ноги з крісла і зачепила дріт під столом. Тоді нахилилася і побачила, що термінал відключений. Вона підключила його до мережі.
На екрані висвітилося єдине слово:
«ПАРОЛЬ»
Вона зрозуміла, що для продовження потрібен пароль. Він був в Арбі. Вона озирнулася і побачила, що він все ще спить. Келлі не хотілося його будити. Вона згадала, що він записав пароль на якомусь папірці і засунув в кишеню. Може, він ще лежить у його одязі, подумала вона. Вона перетнула кімнату, знайшла купу мокрого й брудного одягу і почала ритися у кишенях. Келлі знайшла його гаманець, ключі від будинку та інший дріб’язок. Зрештою, у задній кишені знайшовся і папірець. Він був вологим, зі смугами бруду. Чорнило трохи змазалося, але вона змогла розібрати написане:
VIG/ атр;*849/
Келлі взяла папірець і повернулася до комп’ютера. Вона уважно надрукувала усі символи і натиснула клавішу вводу. Екран став порожнім, а потім з’явилося нове зображення. Вона здивувалася. Цей екран відрізнявся від того, що вона бачила в трейлері.
Вона була в системі. Але тут все було іншим. Можливо, тому, що немає радіомережі, подумалося їй. Вона повинна авторизуватися у справжній лабораторній системі. Тут було більше графіки — можливо, тому що термінал був жорстко запрограмований. Може, тут навіть є оптоволоконний кабель.
Левін гукнув її з іншого кінця кімнати:
— Як там справи, Келлі?
— Працюю, — відповіла вона.
Вона обережно почала набирати. На екрані один по одному швидко з’являлися ряди символів.
Вона розуміла, що бачить якийсь графічний інтерфейс, але не розуміла значення символів, а жодних пояснень не було. Мабуть, люди, які користувалися цією системою, були навчені і знали, що означають ці зображення. Але Келлі не знала. Вона хотіла потрапити у систему відеоспостереження, але жодна з картинок не пропонувала роботу з відео. Вона рухала курсором, думаючи, що робити.
Вона вирішила діяти навмання. Вибрала ромбоподібний значок в нижньому лівому кутку і клацнула по ньому.
— Ой-йой, — вирвалося в неї.
Левін подивився на екран.
— Щось не так?
— Ні,— відповіла вона. — Все добре. — Вона швидко натиснула на заголовок і повернулася до попереднього меню. Тепер вона спробувала натиснути на один з трикутних значків.
Екран знову змінився.
— Правильно, — подумала вона. На екрані відразу ж з’явилося зображення, а потім замиготіли справжні відео з камер. На цьому маленькому моніторі касового апарату картинки були крихітними, але тепер вона була на знайомій території і швидко рухала курсором, керуючи зображеннями.