— Що ви шукаєте? — спитала вона.
— «Експлорер», — відповів Торн.
Вона клацнула по екрану. Зображення збільшилося.
— Знайшла, — сказала вона.
— Вже? — з неприхованим здивуванням вигукнув Левін.
Келлі глянула на нього і сказала:
— Ага.
Двоє чоловіків підійшли і стали дивитися на екран через її плече. Вони побачили «Експлорер» на затіненій дорозі. І пахіцефалозаврів, які крутилися навколо машини. Тварини штовхали писками шини та переднє крило.
Але Сари ніде не було видно.
— Де вона? — сказав Торн.
Сара Гардінг була під автівкою, лежачи обличчям у грязюці. Вона залізла туди, звалившись з дерева — це було єдине місце, де можна було сховатися — і тепер дивилася на лапи тварин, які ходили навколо.
— Доку? Доку, ви там? — сказала вона. Але клята рація знову не працювала. Пахі тупцяли навколо й пирхали, намагаючись дотягнутися до неї.
Потім вона згадала, що Торн казав щось про те, що треба підкрутити кришку від батареї. Вона потягнулася за спину, знайшла батарейний відсік і щільно прикрутила кришку.
У навушниках відразу ж зашипіло.
— Доку, — сказала вона.
— Де ти? — відгукнувся Торн. — Ти вже спробувала?
— Що спробувала?
— Завести її. Машину.
— Ні,— відповіла вона. — Я не пробувала. Я впала з дерева.
— Ну раз ти вже там, то можеш перевірити вимикачі,— сказав Торн.
— Вони під машиною?
— Так, деякі з них. Подивися біля передніх коліс.
Вона вигнулася, ковзаючи в грязюці.
— Добре. Дивлюся.
— Просто вгорі, за переднім бампером є коробочка. Зліва.
— Бачу.
— Можеш її відкрити?
— Думаю, що так. — Вона підповзла і потягнула засувку. Кришка знялася. Перед нею були три чорні вимикачі.— Я бачу три чорні вимикачі і всі вони спрямовані вгору.
— Вгору?
— До передньої частини машини.
— Гм-м, — сказав Торн. — Це не має сенсу. Можеш прочитати написи.
— Так. Тут написано «15 W», а потім «02 R».
— Добре, — сказав він. — Це все пояснює.
— Що?
— Вони вимкнені. Перемкни їх назад. Ти суха?
— Ні, Доку. Я вся промокла, лежу у бісовій багнюці.
— Ну тоді використай рукав сорочки або ще щось.
Гардінг підтяглася вперед, наблизившись до бампера. Найближчі пахі пирхнули і вдарили по ньому. Вони нахилилися і крутили головами, намагаючись до неї дотягнутися.
— У них дуже неприємно пахне з рота, — зауважила Сара.
— Прошу?
— Неважливо. — Вона натискала вимикачі один по одному. Над головою почулося гудіння. — Добре. Я це зробила. Машина шумить.
— Чудово, — сказав Торн.
— Що мені тепер робити?
— Нічого. Краще почекати.
Вона відкинулася на спину, дивлячись на лапи пахі. Вони рухалися, тупцяючи навколо неї.
— Скільки лишилося часу? — спитала вона.
— Хвилин десять.
— Що ж, я тут застрягла, Доку.
— Розумію.
Вона подивилася на тварин. Вони були з усіх боків автомобіля. Більше того, здавалося, що вони стали ще активніші.
«Чому вони такі збуджені?» — подумала вона. А потім вони з гуркотом забралися геть. Вони побігли до передньої частини машини і вгору по дорозі. Вона розвернулася і дивилася, як вони йдуть.
Потім запала тиша.
— Доку? — спитала вона.
— Так.
— Чому вони пішли?
— Залишайся під машиною, — відповів Торн.
— Доку?
— Не розмовляй. — Радіо вимкнулося.
Вона чекала, не знаючи, що відбувається. Вона чула напругу в голосі Торна, але не розуміла, чому. Але тепер вона почула тиху метушню і глянувши вгору, побачила дві ноги, що стояли з боку водія.
Дві ноги у брудних черевиках.
Чоловічих черевиках.
Гардінг насупилася. Вона впізнала це взуття і штани кольору хакі, хоч вони й були заліплені грязюкою.
Це був Доджсон.
Гардінг діяла настільки швидко, що навіть не думала. Крекнувши, вона потягнулася вбік, схопилася обома руками за щиколотки і потягнула. Доджсон впав, скрикнувши від здивування. Він звалився на спину, повернувся, обличчя його було темним і сердитим.
Побачивши Сару, насупився.
— Ні, трясця, — вихопилося в нього. — Я думав, що покінчив з тобою на човні.
Гардінг почервоніла від люті і почала вилазити з-під машини. Доджсон піднявся на коліна, коли вона вже вилізла наполовину, а потім вона відчула, як затремтіла земля. Вона відразу ж зрозуміла, чому. І побачила, як Доджсон дивиться через плече, а потім притискається до землі. Він швидко почав заповзати під машину поруч із нею.
Вона повернулася у грязюці, дивлячись уздовж автомобіля. І побачила, як до них іде тиранозавр. Від кожного його кроку вібрувала земля. Тепер Доджсон повз до центру машини, наближаючись до неї, але вона ігнорувала його. Вона побачила, як великі лапи з розчепіреними пазурами наблизилися до машини і зупинилися. Кожна лапа була три фути завдовжки. Вона почула, як реве тиранозавр.