Раптом у двері стукнули так, що біля замка тріснуло дерево, і вони широко відчинилися. Левін відлетів убік, гупнувшись на підлогу.
В дверях стояв і сичав раптор.
Шлях назовні
Сидячи біля комп’ютера, Келлі завмерла від жаху. Вона спостерігала, як Торн побіг уперед і кинувся на двері всією своєю вагою і зачинивши. Вражена тварина відлетіла назад. Дверима раптору притисли пазуристу лапу. Раптор з іншого боку гарчав і гупав у двері.
— Допоможи мені! — крикнув Торн. Левін схопився на ноги і підбіг, додавши свою вагу.
— Я вам казав! — вигукнув Левін.
Несподівано раптори оточили крамницю. Вони з гарчанням кидалися до вікон, намагаючись зім’яти ґрати, штовхаючи їх у бік скла, вдарялися об дерев’яні стіни, збиваючи полиці; бляшанки та пляшки з гуркотом падали на підлогу. У кількох місцях дерев’яні стіни почали тріскатися.
Левін озирнувся на неї:
— Шукайте звідси вихід!
Келлі не відривала очей. Комп’ютер був забутий.
— Давай, Кел, — сказав Арбі.— Зосередься.
Вона повернулася до екрану, не знаючи, що робити. Потім натиснула на хрестик у лівому кутку.
Нічого не сталося. Вона натиснула на верхнє ліве коло. Почали швидко з’являтися значки, що заповнили весь екран.
— Не хвилюйся, є якийсь ключ, щоб це пояснити… — сказав Арбі.— Нам просто потрібно дізнатися, який…
Але Келлі не слухала його, — вона натискала інші кнопки, рухала курсором, намагаючись бодай щось зробити, щоб з’явився якийсь екран підтримки чи ще щось.
Раптом весь екран почав крутитися й спотворюватися.
— Що ти наробила? — стривожено закричав Арбі.
Келлі вкрилася потом.
— Не знаю, — сказала вона і відсмикнула руки від клавіатури.
— Він став гіршим, — сказав Арбі.— Ти зробила його гіршим.
Екран продовжував стискатися. Вони бачили, як зсуваються значки, повільно спотворюючись.
— Давайте, діти! — крикнув Левін.
— Ми намагаємося! — сказала Келлі.
Арбі сказав:
— Він стає кубом.
Торн підштовхнув до дверей великий холодильник зі скляною стінкою. Раптор вдарився в двері, всередині задзеленчали банки.
— Де гвинтівки? — спитав Левін.
— Є три у Сари в машині.
— Чудово. — Деякі прути ґрат на вікнах були вже настільки зім’яті, що розбили шибки. Справа дерев’яна стіна і далі розколювалася, тріщини ставали дедалі більшими.
— Ми повинні вибратися звідси! — кричав Левін до Келлі.— Ми повинні знайти спосіб! — Він побіг до задньої частини крамниці, де були вбиральні. Але за мить повернувся. — Вони і там!
Все навколо них відбувалося дуже швидко.
Тепер на екрані був куб, що обертався у просторі. Келлі не розуміла, як його зупинити.
— Давай, Кел, — сказав Арбі, дивлячись на неї опухлими очима. — Ти можеш це зробити. Зосередься. Давай.
Вся кімната була наповнена криками. Келлі дивилася на куб на екрані, відчуваючи безнадію і розгубленість. Вона не розуміла, що їй іще робити. Вона не розуміла, чому вона тут. Вона не розуміла, в чому справа. Чому тут не було Сари?
Стоячи поруч із нею, Арбі сказав:
— Давай. Натискай значки по одному за раз, Кел. Ти можеш. Давай. Тримайся. Зосередься. — Але вона не могла зосередитися. Не могла натискати на значки, — вони дуже швидко крутилися на екрані. Повинні бути паралельні процесори для обробки всієї графіки. Вона просто дивилася на екран. Вона зловила себе на тому, що думає про різні речі — ці думки прийшли до її голови незваними гостями.
Дріт під столом.
Жорстко запрограмований термінал.
Багато графіки.
Їхня з Сарою розмова в трейлері.
Тоді вона сказала їй:
— Більшість того, що казатимуть тобі люди, буде неправильним…
— Це важливо, Кел, — сказав Арбі. Він тремтів, стоячи поряд з нею. Вона зрозуміла, що він зосередився на комп’ютерах, щоб не бачити того, що відбувається навколо. Не бачити…
У стіні з’явилася широка тріщина. Дощечка вісім дюймів завширшки впала на підлогу, і у отвір просунув голову велоцираптор, який гарчав і клацав щелепами.
Вона продовжувала думати про дріт під столом. Дріт під столом. Вона штовхнула його ногами.
Арбі повторив:
— Це важливо.
І тут її осяяло.
— Ні,— сказала вона йому. — Це неважливо. — І злізла з сидіння, поповзши під стіл.
— Що ти робиш? — заверещав Арбі.