Торн сказав:
— Це означає те, що я думаю?
— Так, — відповів Малкольм, — у них були проблеми з утриманням новонароджених тварин, тож вони позначили їх і відпустили.
— І могли відстежувати їх за допомогою якоїсь мережі?
— Так.
— Вони відпустили динозаврів на цьому острові? — перепитав Едді.— Вони, мабуть, здуріли.
— Скоріше, просто втратили надію, — відповів Малкольм, — просто уяви собі: такий величезний, дорогий, високотехнологічний процес, а тварини у підсумку хворіють і вмирають. Геммонд, мабуть, лютував. Тож вони й вирішили випустити тварин з лабораторій у дику природу.
— Але чому вони не виявили причину захворювання, чому…
— Комерційний процес, — відповів Малкольм. — Все заради результатів. І я впевнений, що вони думали, ніби відстежуючи тварин, зможуть повернути їх назад, якщо захочуть. І не забувайте, що це таки спрацювало. Вони випустили усіх тварин на волю, потім за якийсь час зібрали, коли вони підросли, і перевезли їх до зоопарку Геммонда.
— Але ж не всіх…
— Ми ще не все знаємо, — сказав Малкольм. — Нам не відомо, що тут сталося.
Вони увійшли у наступні двері і опинилися у маленькій порожній кімнаті, де посередині стояла лавка, а на стінах висіли шафки з замками. І табличка: «ДОТРИМУЙТЕСЯ СТЕРИЛЬНОСТІ ТА СТАНДАРТІВ СК4». В кінці кімнати стояла шафа зі стосами пожовклих халатів та шапок.
— Це роздягальня, — сказав Едді.
— Схоже, що так, — погодився Малкольм. Він відчинив шафку; вона була порожня, якщо не рахувати пари чоловічих черевиків. Він відчинив кілька інших шафок. Усі були порожні. Всередині однієї лежав аркуш паперу, де було надруковано:
«Безпека — справа кожного!
Повідомляйте про генетичні аномалії!
Правильно утилізуйте біовідходи!
Спинімо поширення ДК зараз!»
— Що таке ДК? — спитав Едді.
— Думаю, — сказав Малкольм, — це назва цієї таємничої хвороби.
В дальньому кінці роздягальні було двоє дверей. Праві були пневматичними і керувалися за допомогою гумової ножної панелі, встановленої на підлозі, але були замкнені, тож вони пройшли у ліві двері, які відчинялися вільно, і опинилися в довгому коридорі. Праворуч від них були скляні панелі від стелі до підлоги. Скло було подряпане й брудне, але вони роздивилися крізь нього кімнату, що була несхожа на все, що Торну доводилося бачити до того.
Простір був величезний, завбільшки з футбольне поле. Конвеєрні стрічки перетинали кімнату на двох рівнях: одна дуже високо, інша — на рівні талії. У різних місцях по всій кімнаті поруч зі стрічками стояли групи величезних механізмів з хитромудрими трубами та маніпуляторами.
Торн посвітив ліхтариком на конвеєрні стрічки.
— Збиральна лінія, — сказав він.
— Але вона має такий вигляд, ніби її й не торкалися, і вона все ще готова до роботи, — сказав Малкольм. — На підлозі лише пара рослин, але в цілому тут напрочуд чисто.
— Занадто чисто, — додав Едді.
Торн знизав плечима.
— Якщо тут стежили за чистотою, то, мабуть, очищували повітря. — Я припускаю, що вона просто залишилася такою, як кілька років тому.
Едді похитав головою.
— Кілька років? Доку, я так не думаю.
— Тоді як ти це поясниш?
Малкольм нахмурився, вдивляючись крізь скло. Як могла кімната такого розміру стільки років залишатися чистою? Тут немає…
— Агов! — вигукнув Едді.
Малкольм теж це помітив. У дальньому кутку кімнати по центру стіни висіла маленька синя коробка, у яку заходили кабелі. Мабуть, це була якась електрична розподільча коробка. На ній був крихітний червоний індикатор.
Він світився.
— Тут є струм!
Торн підійшов до скла ближче, і подивився разом з ними.
— Це неможливо. Це якийсь накопичений заряд або батарея…
— Після п’яти років? Жодна батарея стільки не витримає,— сказав Едді.— Кажу вам, Доку, у цьому місці є струм.
Арбі дивився на монітор, коли на екрані з’явилися білі літери:
ВИ ВПЕРШЕ КОРИСТУЄТЕСЯ МЕРЕЖЕЮ?
Він набрав:
ТАК.
Знову пауза.
Він почекав.
На екрані повільно з’являлися нові літери:
ВАШЕ ПОВНЕ ІМ’Я?
Він набрав власне ім’я.
ЧИ СТВОРИТИ ДЛЯ ВАС ПАРОЛЬ?
Жартуєте, подумав він. Це буде нескладно. Це було майже розчарування. Він справді думав, що доктор Торн буде розумнішим. Він набрав:
ТАК.