За мить на екрані висвітилося:
ВАШ НОВИЙ ПАРОЛЬ VIG/ атр;*849/. БУДЬ ЛАСКА, ЗАПИШІТЬ ЙОГО.
Ясна річ, подумав Арбі. Зараз запишемо. На столі не було паперу; він поплескав себе по кишенях, знайшов клаптик паперу і записав.
БУДЬ ЛАСКА, ВВЕДІТЬ ВАШ ПАРОЛЬ.
Він набрав низку символів та цифр.
Знову пауза, потім на екрані почали з’являтися слова. Швидкість набору була на диво низькою, часом текст «зависав». Можливо, за довгі роки система…
ДЯКУЄМО. ПАРОЛЬ ПІДТВЕРДЖЕНО.
Екран заблимав і раптом став темно-синім. Пролунав електронний передзвін.
А потім в Арбі відвисла щелепа, коли він глянув на екран і прочитав:
ІНТЕРНЕШНЛ ДЖЕНЕТІК ТЕКНОЛОДЖІЗ
ОБ'ЄКТ Б
СЛУЖБА ЛОКАЛЬНОЇ МЕРЕЖІ
Це було якесь безглуздя. Звідки тут могла взятися мережа об’єкта Б? «ІнДжен» закрила об’єкт Б багато років тому. Арбі вже прочитав документи. І «ІнДжен» вже не працювала, відколи була оголошена банкрутом. «Яка мережа?» — подумав він. І як йому вдалося туди увійти? Трейлер ні до чого не підключений. Тут немає ні дротів, ні чогось іншого. Тож на острові мусить бути радіомережа. Йому якось вдалося до неї під єднатися. Але як вона може існувати? Для радіомережі потрібна енергія, а на острові немає електрики.
Арбі почекав.
Нічого не сталося. Слова і далі залишалися на екрані. Він чекав на меню, але воно не з являлося. Арбі почав думати — може, система зламалася? Або зависла. Можливо, йому просто дозволили увійти, а далі все.
Або, подумав він, можливо, він мав би щось зробити далі. Він зробив найпростіше — натиснув кнопку «ПОВЕРНУТИСЯ».
І побачив:
СЛУЖБА ВІДДАЛЕНИХ МЕРЕЖ ДОСТУПНА
ПОТОЧНІ РОБОЧІ ФАЙЛИ Останні модифіковані
Д/Дослідження 10/02/89
В/Виробництво 10/05/89
П/Польові записи 10/09/89
Т/Технічне обслуговування 11/12/89
А/Адміністрація 11/11/89
ЗБЕРЕЖЕНІ ФАЙЛИ ДАНИХ
Д1/Дослідження (AV-AD) 11/01/89
Д2/Дослідження (GD-99) 11/12/89
В/Виробництво (FD-FN) 11/09/89
ВІДЕОМЕРЕЖА
А, 1–2 °CCD NDC. 1.1
Отже, це була стара система: файли не змінювалися багато років. Цікаво, чи вона ще працює, подумав він і натиснув на напис «ВІДЕОМЕРЕЖА». На його подив, він побачив, як екран заповнюється крихітними відеозображеннями.
Загалом їх було п’ятнадцять, вони заповнили увесь екран, показуючи різні частини острова. Здається, більшість камер встановили високо, на деревах або десь там, і вони показували…
Хлопчик вирячився на екран.
Вони показували динозаврів.
Він закліпав очима. Це неможливо. Це, мабуть, фільми або щось таке. Бо в одному місці він побачив стадо трицератопсів. А у сусідньому квадраті — щось схоже на ящірок у високій траві, звідки визирали лише їхні голови. У іншому самотньо прогулювався стегозавр.
Це, мабуть, фільми, подумав він. Якийсь канал про динозаврів.
Але потім на іншому зображенні Арбі побачив два з’єднаних трейлери, що стояли на галявині. Він міг бачити чорні фотоелектричні панелі, що блищали на даху. Він майже уявив, що бачить себе у вікні трейлера.
О Боже, подумав він.
А на іншій картинці він побачив Торна, Малкольма і Едді, які швидко залізли у зелений «Експлорер» і поїхали до задньої частини лабораторії. Він шоковано усвідомив: зображення були справжніми.
Енергія
«Експлорер» їхав до задньої частини головної будівлі, прямуючи до електростанції. Дорогою вони проїхали повз невеличке село, що було справа. Торн побачив шість котеджів у плантаторському стилі і велику будівлю з написом «Резиденція керівника». Було видно, що колись котеджі були добре впорядковані, але тепер заросли і частково були знову зайняті джунглями. У центрі комплексу виднівся тенісний корт, висохлий басейн, невелика заправка перед тим, що нагадувало маленький універмаг.
Торн сказав:
— Цікаво, скільки людей тут мешкало?
Едді відповів:
— А чому ви думаєте, що вони пішли?
— Що ти маєш на увазі?
— Доку, в них є енергія. Після стількох років. Мусить бути якесь пояснення. — Едді об’їхав навколо вантажних платформ і рушив до електростанції, що була просто перед ними.
Електростанція являла собою будинок без вікон, складений з бетонних блоків, лише під дахом було видно вентиляційні отвори з заіржавілими решітками. Іржа була давньою і мала однорідний коричневий колір з вкрапленнями жовтого.
Едді вів машину навколо будівлі, шукаючи двері. Він побачив їх ззаду. Це були важкі сталеві двері з облупленим знаком: «ОБЕРЕЖНО! ВИСОКА НАПРУГА! НЕ ЗАХОДИТИ».