Едді вистрибнув з машини, інші рушили за ним. Торн понюхав повітря.
— Сірка, — сказав він.
— Дуже сильний запах, — кивнув Малкольм.
Едді смикнув двері.
— Народ, в мене відчуття…
Двері відчинилися з різким брязкотом, ударившись об бетонну стіну. Торн побачив щільний лабіринт труб, струмінь пари, що виходив з підлоги. В кімнаті було дуже спекотно. Було чути голосний звук, схожий на дзижчання.
— Хай мені грець, — вихопилося в Едді. Він рушив вперед, оглядаючи датчики, на більшості з них вже важко було щось прочитати, скло густо вкрилося чимось жовтим. Стики труб також були облямовані жовтою кіркою. Едді потер її пальцем. — Дивовижно, — сказав він.
— Сірка?
— Ага, сірка. Дивовижно. — Він рушив у напрямку джерела звуку і побачив величезний круглий отвір, всередині якого була турбіна. Її лопаті швидко оберталися і відблискували жовтим.
— І це сірка? — спитав Торн.
— Ні,— відповів Едді.— Це має бути золото. Лопаті вкриті золотим сплавом.
— Золотим?
— Ага. Воно мало б бути дуже інертним. — Він повернувся до Торна. — Ви розумієте, що це таке? Це неймовірно. Так компактно і ефективно. Ніхто не знав, як це зробити. Ця технологія…
— Ти хочеш сказати, що це геотермальна станція? — спитав Малкольм.
— Саме так, — сказав Едді.— Вони поставили тут кран на джерело тепла, мабуть, газ або пару, що передається по трубах через підлогу. Потім тепло використовується для кип’ятіння води в замкнутому циклі — он та мережа труб — і крутить турбіну, що виробляє електроенергію. Незалежно від джерела тепла, геотермальні станції майже завжди до біса корозійні. З обслуговуванням, як правило, багато мороки. Але ця станція досі працює. Дивовижно.
Уздовж однієї стіни була розташована головна панель, яка розподіляла енергію на увесь лабораторний комплекс. Панель була у цятках цвілі і пом’ята у кількох місцях.
— Не схоже, щоб тут хтось бував останнім часом, — сказав він. — І розподільча мережа здебільшого неробоча. Але сама станція все ще працює — неймовірно.
Торн кахикнув, вдихнувши наповненого сірчастими випарами повітря, і пішов до сонячного світла. Він подивився на двір лабораторії. Одна з вантажних платформ, здається, ще була у хорошому стані, решта були зруйновані. Шибки в задній частині будівлі були розбиті.
Малкольм підійшов і став поряд з ним.
— Цікаво, чи це не тварина врізалася в будівлю.
— Гадаєш, тварина може заподіяти стільки шкоди?
Малкольм кивнув.
— Деякі з цих динозаврів важать сорок-п’ятдесят тон. Одна тварина важить як стадо слонів. Тож це цілком можуть бути руйнування від якоїсь тварини. Ви помітили стежку, коли ми проїздили он там? Це звірина стежка, що проходить повз вантажну платформу і вниз по схилу. Це могли бути тварини, так.
Торн сказав:
— Хіба вони не мали про це в першу чергу подумати, коли випускали тварин на волю?
— Ну, я думаю, вони планували випустити їх на кілька тижнів або місяців, а потім зібрати їх знову, поки тварини ще молоді. Сумніваюся, що вони коли-небудь думали, що…
Їх перервало електричне шипіння, схоже на статичну електрику. Цей звук долинав з «Експлорера». Едді, який стояв позаду них, поспішив до машини зі стурбованим виглядом.
— Я так і знав, — сказав Едді,— наш модуль зв’язку підсмажився. Так і знав, що треба було запасний покласти. — Він відчинив двері «Експлорера», заліз всередину, взяв слухавку і натиснув на автоматичний тюнер. Крізь лобове скло він бачив, як до машини підходять Торн та Малкольм.
Раптом зв’язок запрацював.
— …в машину! — почувся рипучий голос.
— Хто це?
— Докторе Торн! Докторе Малкольм! Залізайте в машину!
Коли Торн підійшов, Едді сказав:
— Доку, це той клятий пацан.
— Що? — перепитав Торн.
— Це Арбі.
У динаміку було чути голос Арбі:
— Залізайте в машину! Я бачу, як вони наближаються!
— Про що він каже? — нахмурився Торн. — Хіба він тут? На цьому острові?
Радіо затріщало.
— Так, я тут! Докторе Торн!
— Але як він в біса…
— Докторе Торн! Залізайте в машину!
Торн почервонів від гніву. Він стиснув кулаки.
— Як цьому маленькому сучому сину вдалося це зробити? — Він забрав в Едді слухавку. — Арбі, чорт забирай…
— Воно наближається!
— Про що він торочить? — спитав Едді.— Він в істериці.
— Я бачу це по телевізору, докторе Торн!
Малкольм озирнувся навколо, вдивляючись в джунглі.
— Можливо, нам все-таки варто залізти в машину, — тихо сказав він.