— Це нісенітниця, — відмахнувся Левін. — Він взагалі не атакував.
— Дідько, але ж дуже схоже було! — вигукнув Торн.
— Ні, ні,— заперечив Левін. — Він не нападав на нас. Рекс захищав власне гніздо. Це велика різниця.
— Я не помітив жодної різниці,— сказав Торн. Він зупинив мотоцикл і люто глянув на Левіна.
— Насправді,— продовжував Левін, — якби рекс вирішив нас переслідувати, то ми б уже були мертві. Але він майже відразу зупинився.
— Зупинився? — перепитав Торн.
— Саме так, — мовив Левін у своїй педантичній манері.— Рекс лише хотів налякати нас і захистити свою територію. Він ніколи б не залишив гніздо без нагляду, якщо б ми тільки не взяли щось звідти або не розорили його. Я впевнений, що він там зараз сидить зі своєю самицею над яйцями і нікуди не рипається.
— Тоді я думаю, нам пощастило, що він хороший батько, — сказав Торн, заводячи мотор.
— Звичайно, хороший, — продовжував Левін. — Про це вам і дурень скаже. Бачили, який він був худий? Він про себе не думає, лише про те, щоб нащадків нагодувати. І, мабуть, робив це кілька тижнів. Тиранозаври — складні тварини, зі складною мисливською поведінкою. І виховання дітей у них теж складне. Я б не здивувався, якби дорослий тиранозавр продовжив свої батьківські обов’язки до кількох місяців. Він може, наприклад, вчити свого малюка полювати. Спочатку приноситиме дрібних поранених тварин і дозволятиме молодняку їх прикінчити. Щось таке. Цікаво було б дізнатися, що саме він робить. Чого ми чекаємо?
З навушника Торн почув тріскіт радіо, а потім голос Малкольма:
— Йому ніколи б не спало на думку подякувати тобі, що врятував йому життя.
— Очевидно, що ні,— буркнув Торн.
— Хто це там говорить? Малкольм? — сказав Левін.
— Так, — відповів Торн.
— Він погодився зі мною, чи не так? — спитав Левін.
— Не зовсім, — Торн похитав головою.
— Послухайте, Доку, — сказав Левін. — Вибачте, якщо я вас образив. Але вам немає на що ображатися. Справді, ніякої небезпеки для нас не було — крім хіба що вашого поганого стилю водіння.
— Чудово. Просто чудово. — В Торна все ще калатало серце. Він глибоко вдихнув, повернув вліво і вони поїхали ширшою стежкою назад до табору.
Сидячи позаду нього, Левін сказав:
— Я дуже радий вас бачити, Доку. Серйозно.
Торн не відповів. Він спускався вниз схилом крізь зарості. Вони спустилися в долину, набираючи швидкість, і невдовзі побачили трейлери на галявині. Левін сказав:
— Чудово. Ви все взяли. А обладнання працює? Все у хорошому стані?
— Здається, все добре.
— Чудово, — повторив Левін. — Тоді все просто чудово.
— Може, й ні,— відповів Торн.
У задньому вікні трейлера він побачив Келлі та Арбі, які весело махали руками.
— Що це за жарти? — насупився Левін.
Четверта конфігурація
На підході до межі хаосу елементи демонструють внутрішній конфлікт. Це нестабільна та потенційно небезпечна територія.
Левін
Діти бігли через галявину з криками: «Докторе Левін! Докторе Левін! Ви в безпеці!». Потім кинулися до нього з обіймами. Левін усміхався, незважаючи на свій настрій. Він повернувся до Торна.
— Доку, — сказав Левін, — це було дуже нерозумно.
— Чому б тобі це їм не пояснити? — відповів Торн. — Це ж твої учні.
Келлі сказала:
— Не сердьтеся, докторе Левін.
— Це було наше рішення, — пояснив йому Арбі.— Ми самі сюди добралися.
— Самі? — перепитав Левін.
— Ми подумали, що вам буде потрібна допомога, — сказав Арбі.— І так і сталося. — Він повернувся до Торна.
Торн кивнув.
— Так, вони нам допомогли.
— І ми обіцяємо, що не будемо заважати, — мовила Келлі.— Ви йдете попереду і робите, все що маєте, а ми будемо просто…
— Діти переживали через тебе, — сказав Малкольм, підійшовши до Левіна. — Бо думали, що ти в біді.
— Хай там як, а нащо такий поспіх? — спитав Едді.— Я маю на увазі, ви будуєте всі ці машини, а потім їдете без них…
— У мене не було вибору, — відповів Левін. — Уряд зараз зіткнувся зі спалахом якогось нового енцефаліту. Вони вирішили, що це пов'язано з тушами динозаврів, які викидало на берег. Звичайно, це ідіотська ідея, але це не завадить їм знищити усіх тварин на цьому острові, щойно вони про них дізнаються. Я мав потрапити сюди першим. Часу було обмаль.
— Тому ти поїхав сюди сам, — сказав Малкольм.
— Що за дурниці, Іяне. Припини дутися. Я збирався зателефонувати вам, щойно перевірю, що це за острів. І я був не один. У мене був провідник, Дієго, місцевий, який божився, що бував на цьому острові дитиною. І він, здавалося, знав, що до чого. Дієго привів мене на скелю без жодних проблем. Все йшло просто чудово, поки на нас не напали у струмку, і Дієго…