— Ваш друг Кінг здається засмученим.
— Він не любить човнів, — відповів Доджсон і кивнув на хвилі.— Але ми вчасно встигли. За годину або близько того будемо на острові.
— Розкажіть мені, що це за корпорація «Біосин», — попросила вона, — я ніколи про неї не чула.
— Це невелика компанія, — відповів Доджсон. — Ми робимо те, що називають споживчими біопрепаратами. Ми спеціалізуємося на організмах, які вирощуємо для сфери розваг та спорту. Наприклад, ми розробили нові види форелі та інших риб для спортивної ловлі. Ми створюємо нові види собак — маленьких тварин для тих, хто живе у квартирі. Все в такому дусі.
Саме те, що Іян ненавидить, подумала вона.
— Звідки ви знаєте Іяна?
— О, ми давно знайомі,— відповів Доджсон.
Вона помітила розпливчастість у його словах.
— Як давно?
— Ще з часів парку.
— Парку, — повторила вона.
Він кивнув.
— Хіба він ніколи не розповідав Вам, як покалічив ногу?
— Ні,— відповіла вона. — Він ніколи не хотів про це говорити. Просто сказав, що це сталося під час консультації, яку він надавав… не знаю де. Якась неприємність. Це було у парку?
— Так, в деякому сенсі,— сказав Доджсон, вдивляючись у океан. За якусь мить він знизав плечима. — А як щодо Вас? Звідки ви його знаєте?
— Він був одним із рецензентів моєї дисертації. Я етолог. Вивчаю поведінку великих ссавців в екосистемах африканських пасовищ. Східна Африка. Зокрема, хижаки.
— Хижаки?
— Я вивчаю гієн, — сказала вона. — До того вивчала левів.
— Довго?
— Вже майже десять років. Шість із них — постійно, з моменту захисту докторської.
— Цікаво, — кивнув Доджсон. — І ви приїхали сюди просто з Африки?
— Так, з Серонери. Це у Танзанії.
Доджсон невизначено кивнув. Він дивився повз її плече в бік острова.
— Хто б міг подумати. Схоже, погода врешті-решт може налагодитися.
Вона обернулася і побачила над головою сині смуги між рідкими хмарами. Крізь них намагалося прорватися сонячне світло. Море було спокійнішим. Вона здивувалася, побачивши, що острів став набагато ближче. Вона могла ясно бачити скелі, що височіли над морем. Вони були з червонувато-сірої вулканічної породи, дуже прямовисні.
— У Танзанії,— сказав Доджсон. — То ви керуєте великою дослідницькою групою?
— Ні. Я працюю сама.
— Без студентів? — сказав він.
— Боюся, що так. Просто моя робота не дуже приваблива. Великі саванні хижаки в Африці — це здебільшого нічні тварини. Тож мої дослідження проводяться в основному вночі.
— Важкувато, мабуть, Вашому чоловікові.
— О, я незаміжня, — вона злегка знизала плечима.
— Я здивований, — сказав він, — така гарна жінка, як Ви…
— В мене ніколи не було на це часу, — швидко відповіла вона. І, щоб змінити тему, додала: — Де ви збираєтеся причалити на цьому острові?
Доджсон повернувся, щоб подивитися. Тепер вони були досить близько до острова, щоб побачити, як високі білі хвилі розбиваються об підніжжя скель. Вони були лише в одній або двох милях.
— Це незвичайний острів, — сказав Доджсон. — Весь регіон Центральної Америки вулканічний. Між Мексикою та Колумбією знаходиться близько тридцяти діючих вулканів. Всі ці прибережні острови були свого часу діючими вулканами, — частиною центрального ланцюга. Але, на відміну від материка, острови зараз перебувають у стані спокою. Вивержень не було вже близько тисячі років.
— Тож ми зараз бачимо зовнішній бік кратера?
— Саме так. Скелі є результатом ерозії від опадів, але море розмиває і їхню основу. Ці пласкі ділянки на скелі, які ви бачите, — це місця, де океан підмив основу і величезні шматки скелі просто розвалилися і впали в море. Це все м’які вулканічні породи.
— Тож ви станете…
— Є кілька місць з вітряного боку, де океан вирізав печери в скелях. І в двох із цих місць печери стикаються з річками, що витікають з острова. Тож вони прохідні.— Він показав уперед. — Он там, бачите, одна з таких печер.
Сара Гардінг побачила темний отвір неправильної форми, вирізаний у підніжжі скелі. Навколо нього розбивалися хвилі, шлейфи білої піни піднімалися у повітря на п’ятдесят футів.
— Ви збираєтеся завести човен у цю печеру?
— Якщо протримається нормальна погода, то так. — Доджсон відвернувся. — Не хвилюйтеся, все не так страшно, як здається на перший погляд. Хай там як, ви говорили про Африку. Коли ви звідти поїхали?
— Відразу ж, як мені зателефонував Док Торн. Він сказав, що збирається їхати з Іяном, щоб урятувати Ричарда, і запитав, чи хочу я приїхати.