— Батарея заряджена? — спитав Доджсон.
— Так, — відповів Кінг.
— Добре, — сказав Доджсон. — Я піду до гнізда першим. Буду налаштовувати коробку, щоб позбутися тварин. Ви двоє йдете за мною і, щойно тварини підуть, кожен візьме з гнізда одне яйце. Потім ви йдете звідти і відносите їх до машини. Я йду останнім. Потім ми звідси їдемо. Ясно?
— Так, — сказав Базелтон.
— Добре, — сказав Кінг. — А що це за динозаври?
— А біс його знає,— відповів Доджсон, вилізаючи з машини. — Чи не все одно? Просто дотримуйтеся процедури. — Він обережно зачинив двері.
Інші вилізли з машини і рушили вперед мокрою стежкою. Ноги хлюпали в багнюці. Звуки з галявини лунали й далі. Для Доджсона це означало, що там багато тварин.
Він відсунув вбік останню гілку папороті і побачив їх.
Це було велике місце гніздування, з чотирма чи п’ятьма низькими земляними насипами, що були вкриті травою. Насипи були близько семи футів заввишки і десь із три фути завглибшки. Їх оточували двадцять дорослих тварин бежевого кольору — ціле стадо динозаврів. Дорослі були великі, тридцять футів завдовжки і десять футів заввишки, і всі ґелґотали й пирхали.
— О Боже, — вимовив Базелтон, не відводячи очей.
Доджсон похитав головою.
— Це майязаври, — прошепотів він. — 3 ними буде простіше простого.
Майазаври отримали свою назву від палеонтолога Джека Горнера. До нього вчені припускали, що динозаври кидають свої яйця, як і більшість рептилій. Ці припущення вписувалися у стару картину динозаврів як холоднокровних плазунів; вони вважалися одинаками; на стінах музеїв рідко зображували більш ніж одного динозавра від кожного виду — тут бронтозавр, там стегозавр або трицератопс, який пробирається крізь болота. Але розкопки Горнера у Монтані дали чіткий та однозначний доказ того, що принаймні один з видів гадрозаврів схильний до складного гніздування та батьківської поведінки.
Горнер відобразив цю поведінку у назві, яку дав цим істотам — майязавр, що означало «ящірка — хороша мати».
Спостерігаючи за ними зараз, Доджсон бачив, що майязаври — справді уважні батьки. Великі дорослі кружляли навколо гнізд, обережно рухаючись, щоб не зачепити дрібні земляні насипи. Бежеві майязаври мали великі голови, які закінчувалися широкою пласкою мордою, що нагадувала качиний дзьоб. Вони набирали повні роти трави та кидали її на яйця, що лежали у насипах. Він знав, що у такий спосіб вони регулювали температуру яєць. Якщо ці величезні тварини спробували б сісти на яйця, то просто розчавили б їх. Тому замість цього вони клали на яйця шар трави, що затримував тепло і підтримував у яйцях більш постійну температуру. Тварини безперервно працювали.
— Вони величезні,— сказав Базелтон.
— Вони не більш, ніж гігантські корови, — відповів Доджсон. Хоча майазаври і були великими, вони були травоїдними і мали покірні, трохи дурнуваті манери, як у корів. — Готові? Пішли.
Він підняв коробку як пістолет і ступив уперед, в поле зору майязаврів.
Доджсон очікував якоїсь серйозної реакції від майязаврів, коли ті його побачать, але вони взагалі ніяк не зреагували. Схоже, вони майже не помітили його. Один або двоє дорослих глянули на нього порожнім поглядом, а потім відвели очі. Тварини продовжували кидати траву на овальні білі яйця, що були близько двох футів завдовжки — приблизно вдвічі більші за страусячі. Завбільшки з невеликий пляжний м’яч. Жодна тварина ще не вилупилася.
Кінг та Базелтон вийшли і стали поруч із ним на галявині. Проте майязаври ігнорували й їх.
— Дивовижно, — сказав Базелтон.
— То краще для нас, — відповів Доджсон. І увімкнув коробку.
Безперервний, пронизливий вереск заповнив галявину. Майязаври відразу ж повернулися на звук, з ґелґотінням піднявши голови. Вони здавалися схвильованими, розгубленими. Доджсон повернув ручку, і вереск став іще оглушливішим.
Майязаври збилися в купу у дальньому кутку галявини. Кілька тварин з переляку обмочилися. Деякі відійшли в хащі, кинувши гнізда. Вони були схвильовані, але залишалися осторонь.
— Тепер пішли, — сказав Доджсон.
Кінг підійшов до найближчого гнізда і аж крекнув, піднявши яйце. Він ледь міг охопити його руками. Майязаври заґелґотали на нього, але ніхто з дорослих не рушив уперед. Потім до гнізда підійшов Базелтон, взяв яйце і пішов слідом за Кінгом до машини.
Доджсон відступав назад, наставивши коробку на дорослих. На краю галявини він вимкнув звук.
Майязаври відразу ж повернулися, голосно ґелґочучи. Але щойно дорослі підійшли до гнізд, вони, здавалося, забули, що відбулося. За кілька секунд вони припинили ґелґотати і почали кидати траву на яйця. Вони не звернули уваги на Доджсона, коли той залишив галявину і рушив назад звіриною стежкою.