— Джордже! Негайно!
— Я не можу! — сказав Базелтон.
— Довбень! — високо піднявши пістолет, Доджсон сам почав спускатися в гніздо. Але коли ліз, то незграбно крутнувся і штекер батареї випав з гнізда.
Звук раптово зник. На галявині запала тиша.
Базелтон застогнав.
Тиранозаври востаннє хитнули головами і пішли в атаку.
Базелтон побачив, як Доджсон завмер на місці. Він також став, не рухаючись. Якимось чином він змусив своє тіло залишитися на місці. Змусив перестати тремтіти коліна.
Затамував подих.
І чекав.
Із дальнього кінця галявини тиранозаври почали рухатися до них.
— Що вони роблять?! — закричав Арбі в трейлері. Він був так близько до монітора, що торкнувся екрана носом. — Вони з глузду з’їхали? Вони просто стоять.
Келлі, яка стояла позаду, нічого не відповіла. Вона мовчки спостерігала за екраном.
— Хотіла б там опинитися, Кел? — сказав Арбі.
— Стули пельку, — відповіла Келлі.
— Ні, вони не божевільні,— сказав Малкольм по радіо, дивлячись на монітор приладової панелі. «Експлорер» рвонувся вниз стежкою, прямуючи до східного сектора острова. Торн був за кермом. Сара та Малкольм — на задньому сидінні.
Сара сказала:
— Йому слід було б спробувати зібрати докупи свою звукову машину. Вони що, справді збираються просто там стояти?
— Так, — відповів Малкольм.
— Чому?
— Їх дезінформували, — відповів Малкольм.
Доджсон
Доджсон спостерігав, як головний тиранозавр рухався до нього. Як для таких великих тварин, вони були обережні. До них підійшов лише один з двох батьків, і хоча він робив паузи і люто ревів кожні кілька кроків, він здавався якимось на диво невпевненим, ніби його спантеличило те, що люди залишилися на місці. Або, можливо, він не міг їх бачити. Можливо, він та Базелтон зникли з поля зору динозавра.
Другий з батьків ішов позаду, наближаючись до іншого боку гнізда. Він то хитав головою, то нахиляв її, хвилюючись.
Хвилюючись, але не нападаючи.
Звичайно, ревіння динозавра, який наближався до них, було жахливим, аж кров у жилах холонула. Доджсон не наважувався глянути на Базелтона, який був лише в кількох метрах від нього. Мабуть, Базелтон зараз дзюрить у штани, і тільки через це він не розвернувся і не побіг, подумав Доджсон. Якщо побіжить — він труп. Якщо стоятиме нерухомо, то, може, все й буде гаразд.
Стоячи нерухомо, не дозволяючи собі поворухнутися, Доджсон тримав у лівій руці коробку на рівні талії, поруч із пряжкою ременя. Правою рукою він повільно, дуже повільно, підтягував від’єднаний дріт. Через кілька хвилин він буде тримати штекер в руках, а тоді, ймовірно, засуне його назад до коробки.
Одночасно він не зводив очей з тиранозавра, який наближався до них. Він відчував, як двигтить земля під ногами. Чув крики маляти, якому Кінг наступив на ногу. Схоже, ці крики непокоїли батьків, дратували їх.
Неважливо. Ще кілька секунд, і він запхне штекер назад. А тоді…
Тепер тиранозавр був дуже близько. Доджсон відчував запах гнилого м’яса, що линув від хижака. Звір заревів і він відчув гарячий подих. Він стояв просто біля Базелтона. Доджсон трохи повернув голову, щоб побачити.
Базелтон стояв зовсім нерухомо. Тиранозавр наблизився і опустив свою велику голову. Він пирхнув на Базелтона. Потім знову підняв голову, ніби дивувався. Він справді його не бачить, подумав Доджсон.
Тиранозавр люто заревів. Якимось чином Базелтон залишився стояти нерухомо. Тиранозавр нахилився, знову опустивши свою величезну голову. Його щелепи відкривалися й закривалися. Базелтон дивився просто перед собою, не блимаючи. Динозавр обнюхував його своїми величезними ніздрями, з сопінням видихаючи повітря, від якого в Базелтона тріпотіли штани.
Потім тиранозавр обережно підштовхнув Базелтона своїм писком. І в той момент Доджсон зрозумів, що тварина все-таки може його бачити, а потім тиранозавр повернув голову вбік, вдаривши Базелтона і легко зваливши його на землю. Базелтон заволав, коли велика ступня тиранозавра притиснула його до землі. Він підняв руки і закричав: «Сучий ти сину!» — якраз в той момент, коли на нього опустилася голова, а потім розкрилися і закрилися щелепи. Рух був м’яким, майже делікатним, але наступної миті голова різко рвонулася вгору, розриваючи плоть, і Доджсон почув крик і побачив, як з пащі звисає щось маленьке і гнучке; він зрозумів, що це рука Базелтона. Рука вільно гойдалася, металевий наручний годинник, що був на ній, виблискував під величезним оком тиранозавра.
Базелтон кричав, його крик перетворився на безперервний, нероздільний звук, від якого Доджсона кинуло в піт. Він розвернувся і побіг назад до машини, назад до безпеки, назад бодай до чогось.