Челленджер мав мужність лева, і будь-який виклик, кинутий його гідності, був здатен довести його до сказу. Він рішуче попрямував до машини, але я встиг схопити його за руку та спробував зупинити.
— Ви не можете піти на це, — сказав я. — Ваше життя занадто вартісне. Адже це, врешті-решт, просто жахливо. Що може гарантувати вашу безпеку? Найближчою подобою цього апарату, яку я будь-коли бачив, був електричний стілець в американській в’язниці.
— Мою безпеку гарантує те, що свідок — ви, й якщо зі мною щось трапиться, то цього індивіда притягнуть до відповідальності за вбивство людини.
— Це слабка втіха для світової науки, сер, адже ви залишите незакінченою роботу, яку, крім вас, ніхто реалізувати не зможе. Хоча б дозвольте мені піти першим, і тоді, якщо дослід виявиться абсолютно нешкідливим, можете наслідувати мій приклад і ви.
Сама по собі небезпека, певна річ, ніколи б не зупинила Челленджера, але думка про те, що його наукова робота може залишитися незавершеною, помітно його спантеличила. Він завагався, і перш ніж він устиг прийняти рішення, я кинувся вперед і гепнувся у крісло. Я бачив, як винахідник ухопився за ручку й почув якесь клацання. Потім на мить з’явилося дивне відчуття плутанини та сум’яття, а перед очима поплив туман. Коли він розвіявся, переді мною все ще стояв винахідник із своєю кривою посмішкою, а зблідлий Челленджер пильно вдивлявся в мене з-за його плеча. Щоки професора, зазвичай рум’яні, як яблуко, втратили свою барву.
— Нумо! — підбадьорив я.
— Уже все позаду. Ви реагували чудово, — схвалив Немор. — Підіймайтесь, будь ласка, і тепер професор Челленджер, хочу сподіватися, готовий, своєю чергою, приступити до експерименту.
Мені ніколи не доводилося бачити мого старого приятеля таким розгубленим. Здавалося, його сталеві нерви на якусь мить зовсім розбовталися. Він схопив мене за лікоть тремтячою рукою.
— Боже милий, Мелоуне, це правда, — сказав він. — Ви зникли. У цьому немає жодного сумніву. Спочатку був туман, а потім порожнеча.
— Скільки ж я був відсутній?
— Хвилини дві чи три. Зізнаюся, я був шокований. І вже навіть не сподівався, що ви повернетесь. Потім він клацнув цим тумблером, якщо це тумблер, перевівши його на іншу поділку, й ось ви знову на кріслі, правда, трохи збитий із пантелику, але тим не менш живий і неушкоджений. Я подякував Богові, побачивши вас!
Великою червоною хустиною він витер піт із вологого чола.
— Отже, сер? — спитав винахідник. — Чи, може, ви набралися страху?
Челленджер явно зробив над собою зусилля. Потім, відштовхнувши мою протестну руку, сів на крісло. Ручка управління клацнула та застигла на третій поділці... Челленджера не стало.
Я, безумовно, отетерів би, якби не холодне серце оператора.
— Дуже цікавий процес, чи не так? — зауважив він. — Беручи до уваги, наскільки разюча особистість професора, дивно думати, що зараз він — усього лише молекулярна хмара, що висить десь у цій кімнаті. Звісно, він тепер перебуває в моїй цілковитій владі. Якби я забажав залишити його в такому підвішеному стані, ніщо в світі не завадило б мені.
— Я хутко знайду спосіб, аби завадити вам.
І знову його посмішка перетворилася на хижий оскал.
— Чи не вирішили ви, що така думка справді була у мене на гадці? Боже збав! Можна лише собі уявити: остаточний розпад професора Челленджера! Зник, розчинився в просторі, не залишивши жодних слідів. Жахливо! Просто жахливо! Водночас він не був зі мною настільки чемний, як вартувало б. Чи не здається вам, що невеликий урок...
— Ні, не здається.
— Гаразд, назвімо це повчальною демонстрацією. Це буде, скажімо, щось таке, що дасть матеріал для курйозної замітки до вашого часопису. Наприклад, я відкрив, що волосся на тілі, оскільки воно перебуває на зовсім особливій вібраційній частоті щодо всієї іншої живої органічної тканини, може за бажанням бути включене у відтворену структуру або ж вилучене з неї. Мені було б цікаво поглянути на ведмедя без його кожуха. Отримуйте!
Клацання тумблера, і за мить Челленджер знову сидів на кріслі. Але що то був за Челленджер! Якийсь обстрижений лев! Хоча мене неабияк розсердив кепський жарт, який дозволив собі щодо професора винахідник, все ж я ледь утримався від реготу.