Отже, надаю слово моєму колезі Макдоні:
Новий світ
Велелюдне зібрання у Квінз-холі
Бурхливі сцени в залі
Надзвичайна пригода
Що це було?
Нічна демонстрація на Ріджент-стрит
(Від нашого спеціального кореспондента)
«Довгоочікуване засідання Зоологічного інституту, на якому було заслухано звіт комісії, відправленої рік тому до Південної Америки перевірити інформацію, надану професором Челленджером, про наявність форм доісторичного життя на цьому материку, відбулося вчора в Квінз-холі, і ми сміливо можемо сказати, що цей день увійде в історію науки, бо його події мали настільки надзвичайний і сенсаційний характер, що навряд чи їх колись викреслять із пам’яті присутніх. (О, мій побратиме по перу, Макдоно! Яка жахливо довга вступна фраза.)
Офіційно запрошення стосувалося лише членів інституту і близьких до них осіб, але, як відомо, останнє поняття дуже розмите, тому велика зала Квінз-холу була набита вщерть ще задовго до початку зборів, призначених на восьму годину. Однак широка публіка, яка без усяких на те підстав вважала себе скривдженою, взяла штурмом двері зали після тривалої сутички з поліцією, під час якої постраждало кілька людей, у тому числі й інспектор Скобл із вищого дивізіону, котрому зламали ногу. Разом із цими бунтівниками, котрі заполонили не лише всі проходи, а й місця, призначені для представників преси, на прибуття мандрівників очікувало, за приблизними підрахунками, не менше п’яти тисяч людей. Коли вони нарешті з’явилися, їх завели на сцену, де на той час зібралися найвидатніші вчені не лише Англії, але і Франції та Німеччини. Швеція також була представлена в особі знаменитого зоолога, професора Серґіуса з Університету Упсали. Появу чотирьох героїв дня зустріли оваціями: вся зала піднялася, як одна особа, і вітала їх вигуками й оплесками. Втім, уважний спостерігач міг вловити певну нотку дисонансу в цій бурі захвату та зробити звідси висновок, що збори будуть протікати не надто мирно. Але того, що сталося насправді, ніхто з присутніх передбачити не міг.
Описувати тут зовнішність наших чотирьох мандрівників немає потреби, оскільки їхні світлини були опубліковані в усіх газетах. Важкі випробування, які, як кажуть, їм довелося пережити, мало відбилися на подорожніх, хоча вони покидали наші береги не такими засмаглими. Борода професора Челленджера стала, мабуть, ще пишнішою, риси обличчя професора Саммерлі — трохи сухіші, лорд Джон Рокстон дещо схуд, але загалом стан їхнього здоров’я можна вважати найкращим. Що ж стосується представника нашої газети, відомого спортсмена та гравця в регбі міжнародного класу Е. Д. Мелоуна, то він у хорошій фізичній формі, і його чесна, хоча не надто гарна фізія так і сяє блискучою посмішкою. (Гаразд, Маку, ти ще потрапиш до моїх рук!)
Коли тиша була поновлена й усі розсілися по місцях, головуючий герцог Даргемський звернувся до зборів із промовою. Герцог одразу ж заявив, що, позаяк аудиторія очікує зустрічі із самими мандрівниками, то він не має наміру затримувати її увагу і передувати доповіді професора Саммерлі, голови слідчої комісії, праця якої, судячи з наявної інформації, увінчалася блискучим успіхом. (Оплески.) Мабуть, вік романтики ще не минув, і палка фантазія поета все ще може спиратися на тверду основу науки. «На закінчення, — додав герцог, — мені залишається лише висловити свою радість — і в цьому мене, без сумніву, підтримають усі присутні — що джентльмени повернулися здорові та неушкоджені зі своєї важкої та небезпечної подорожі, бо із загибеллю цієї експедиції наука зазнала б майже безповоротної втрати» (Галасливі оплески, до яких приєднується і професор Челленджер.)
Поява на кафедрі професора Саммерлі знову викликала бурю захоплення, і його промову інколи переривали оплески. Не будемо її цитувати дослівно, позаяк докладний звіт про роботу експедиції, що належить перу нашого кореспондента, буде випущений «Дейлі ґазетт» окремою брошурою. Тому обмежимося лише коротким викладом доповіді професора Саммерлі.