— Ви мене не зрозуміли, пане Джонс. Або мої пояснення недостатньо ясні, або ваш мозок — і я не буду наполягати, що саме. Я чудово обізнаний з можливостями артезіанського буріння. І не витратив би мільйони фунтів стерлінгів на колосальний тунель, якби міг обійтися копійчаним шестидюймовим буром. Все, що я від вас вимагаю, — це приготувати бур, наділений усією можливою гостротою, не більше ста футів у довжину, що приводиться в дію електричним двигуном. Достатньо звичайного ударного бура, що підіймається назад силою власної ваги.
— Але чому з електродвигуном?
— Я тут для того, щоб наказувати, а не пояснювати, пане Джонс. Тому слухайте. Перш ніж ви закінчите свою роботу, може трапитися, повторюю, може статися, що ваше життя буде залежати від того, чи можна свердло приводити в дію електрикою на відстані. Сподіваюся, таке можливе.
— Аякже.
— Тоді приготуйтеся. Не все ще готове для наших активних дій, але ви негайно беріться до роботи. Більше не маю що вам сказати.
— Але мені треба знати, — заперечив я, — через який ґрунт буде проходити бур: пісок, глина чи вапняк — кожен вид ґрунту вимагає особливого поводження.
— Ну, скажімо, слизьке желе, — відповів Челленджер. — Атож, тепер будемо розраховувати, що вашому свердлу доведеться пробити шар слизу. А тепер, пане Джонс, я маю повернутися до достатньо важливих справ і тому бажаю вам доброго ранку. Формальний контракт із вказаною сумою й усім іншим ви можете підписати з моїм головним прорабом.
Я вклонився, обернувся, але не дійшов до дверей і зупинився. Цікавість перемогла. Він писав тупим пером, відчайдушно дряпав папір і сердито глипнув на мене.
— Ну, сер, щось іще? Я сподівався, що ви вже пішли.
— Я лише хотів спитати вас, сер, якою може бути мета такого неймовірного експерименту.
— Забирайтеся геть, сер! — сердито вигукнув він. — Намагайтеся піднятися над меркантильними й утилітарними схильностями гендлювання. Пошліть до дідька ваші випитування та ділові стандарти. Наука шукає знань. Нехай знання ведуть нас, куди захочуть, все одно ми мусимо прагнути до них. Дізнатися раз і назавжди, хто ми, чому і де ми перебуваємо — хіба це само по собі не найбільша мрія людства? Ідіть, сер, ідіть.
І знову його величезна кудлата голова схилилася над паперами, а борода підмітала стіл. Тупе перо заскрипіло ще пронизливіше, ніж раніше. Я вийшов від цього незвичайного чоловіка, а в моїй голові вихором кружляли думки про дивний експеримент, учасником якого я тільки-но став.
Повернувшись у свій офіс, я застав там широко усміхненого Теда Мелоуна, котрий чекав результатів мого візиту до Челленджера.
— Ну? — вигукнув він. — Вам не стало гірше? Ні скандалу, ні бойовиська, ні замаху на ваше життя? Мабуть, ви були з ним дуже тактовні. Що думаєте про дідугана?
— Найбільш неприємний, нахабний, нестерпний, самозакоханий чоловік із усіх, кого я зустрічав, але...
— Ось-ось, — перебив Мелоун. — Всі ми доходимо до цього «але». Наче він саме такий, як ви кажете, і навіть набагато огидніший, але відчуваєш, що такого велета думки не можна міряти нашою звичайною міркою і від нього можна стерпіти те, чого не дозволиш більше нікому в світі. Еге ж?
— Ну, я не настільки близько його знаю наразі, щоб упевнено відповісти, але мушу зізнатися, що якщо він не просто шибанутий і те, що він стверджує, правда, тоді він і справді видатна особистість. Але чи це правда?
— Звісно, правда. Челленджер завжди має рацію. Ну, й до чого ж ви домовилися? Він вам розказав про Генґіст-даун?
— Так, мимохідь.
— Ну, то можете мені повірити, що це підприємство велетенське, грандіозне за задумом і колосальне за реалізацією. Він ненавидить усіх газетярів, але довіряє мені, знаючи, що я не повідомлю більше, ніж він мене уповноважить. Тому я знаю його плани, принаймні більшість із них. Це такий хитрий старий лис, що ніколи не знаєш, що у нього діється в довбешці. Як би там не було, я знаю достатньо, щоб запевнити вас, що Генґіст-даун — цілком реальна пропозиція, він майже закінчений. І я б вам порадив не просто чекати подій, а тихцем готуватися до них, приведіть до ладу своє спорядження. Ви вельми скоро отримаєте звістку або від нього, або від мене.
Звістка прийшла від Мелоуна. За кілька тижнів він із самого ранку прийшов до мене в офіс у ролі кур’єра.
— Я до вас від Челленджера, — заявив він.
— Ви як риба-пілот при акулі.
— Пишаюся тим, що щось таки значу для нього. Він справді дивовижний чоловік. Все готово, і всі його розрахунки підтвердилися. Тепер ваша черга, а потім він дасть команду підняти завісу.