- Прийде й на його свій час, - говорив Карпо. Тому-то Остап дуже зрадів, почувши про похід на красноставецький замок.
- Се в мене останній похід, - говорив Карпо Остапові. - Не в одній був біді, а Господь хоронив мене, щоб я міг ще з паном Овруцьким порахуватися. Таке маю передчуття. Та коли сповню мою присягу, то не жаль мені буде вмирати, ляжу спочивати на землі, де й родився.
- Хіба ж ти, тату, звідти будеш?
- Авжеж. Тому-то в мене з сим собакою не покінчене діло.
- А що він тобі зробив?
- Мого батька й маму звелів киями на смерть забити, а мене втопити, та добрий чоловік сховав мене в пору від панського гніву.
- Ну, коли так, то й мені з ним діло… От гаразд складається! Не близько було з Січі до Красноставців, - та ще ватага
Карлова накладала дороги, обминаючи села, міста та панські замки, щоб прийти непомітно до Красноставців, поки доберуться до лісу, який Карпо знав дуже добре. В сім лісі вони сховались, мов на дні моря. Карпо вишукав якусь неприступну балку й тут ждали слушного часу.
IX
У той час готовились у красноставецькім замку до великого свята.
Пану Овруцькому надокучило самітне життя серед сеї пустині, а при його багацтві не тяжко було знайти дружину хоч би з якого роду.
Пан Овруцький оженився з дочкою магната Потоцького в Бучачі й саме тепер мав вернутися до свого замку з гарною двадцятилітньою жінкою.
Щоб сей поворот випав славно й урочисто, пан Овруцький заповів величавий бенкет і запросив сусідів.
Він не пожалів нічого, щоб бенкет випав на славу його роду. Хотів показати, що він не менший магнат, як і його тесть пан Потоцький.
Виїжджаючи на весілля, приказав службі, щоб усе було приготовлено гаразд, як личить магнатові, щоб не осоромитись перед панами. Гостей запросив багато.
З усіх усюдів з’їздилися пани зі своїми почтами.
Пора здавалася спокійна, про козаків у тих сторонах не було чути.
Цілими днями приїздили до замку панські карети й коляски різного роду й форми, а за ними цілі валки возів, коней, служби й псів та збройного почту двірських козаків. Кожний показував себе важним тим, що виступав з великою дружиною й табором. У тих часах треба було ночувати в степу або в лісі, бо дорога тяглася не раз і тиждень. Треба було все возити з собою. Тож вантажили на великі вози дорогі шатра для панства, шатра полотняні для служби, кухню, посуду, харчі, вина, горілки, м’яку постіль. Пани звикли до вигоди й розкошів, тому ніщо не могло їм бракувати в дорозі.
Красноставчани, дивлячись на ті табори, тільки хрестилися та ховалися куди хто міг. Вони знали, що пан має вернутись із молодою жінкою, що у замку буде якийсь бенкет і знали, що при такім бенкеті не обійдеться без напасти. Вони знали, що пани, попившись, вигадають якусь забаву, при якій не обійдеться без людських сліз. А що вигадувати буде ще й панська служба?
Ось недавно загадали пани собі на втіху топити в ставі відьом. Ловили по селу молодиць і старих баб та кидали в воду: котра не втопилася, то видно, що відьма, бо їй чортяка помагає. Таку вбивали.
Наляканий народ дрижав. Жінки плакали, діти ховалися по бур’янах, мужики тільки кулаки стискали та ні на що не могли зважитися, не чуючи в собі сили.
А панів напливало в Красноставці щораз більше й більше. Усіх годі було помістити в замку. Вози позаїздили на економію. Служба або тут помістилася, або йшла до хлопських хат на постій. Панство значне розмістилося в замкових покоях. Від того було на замку так тісно, що нікуди голки покласти. Служба ганяла один за другим, як в мурашнику. Зносили з возів скрині з убранням святочним тощо, ходили сходами вгору, униз, штовхаючи один одного.
Замкова служба розмістила гостей, вважаючи на їхню гідність, а всім порядкував маршалок замку, старий та сивий слуга пана Овруцького, також гербовий шляхтич.
Коли гість розтаборився, йшов до меншої зали їдальні підживитися, кожний для себе, бо головний бенкет було назначено на вечір. Попоївши, міг гість робити, що йому завгодно аж до вечора. Гості розбрелися по цілім замку, по саду й парку, ходили на привітання одні до других, а там знов сходилися в гуртки, балакаючи та дожидаючи свята.
Надвечір приїхав і пан Овруцький з своєю жінкою та його тесть і теща. Приїхали шестірнею карих коней в позолоченій кареті.