Він дав знак рукою. Старшини поскакали до своїх відділів. І незабаром з лісу виступили тисячі воїнів. Ставали в бойових шиках сотні і полки, окопувалися на краях лісу і багон, зникали серед заростів і знову заливали довгим вужем зелене Полісся. Литовський табір принишк, завмер, зі страхом зорив рухи військ Кричевського.
По полудні справа надбігли допоміжні кінні сотні від Радивила. З криками радості прийняли їх у литовському таборі. Кричевський тільки підсміхався на ці голоси радості, що пливли полями, відбивалися від стін старезних вільх і смерек лісу і губилися в дощовій завісі вечірнього сумерку.
Ніч минула спокійно. В таборі литовців ніхто не спав. Майор Шварцгоф і його збройні відділи не скидали бойових блях. Безсонно ждали ранку, а з ним і страшного штурму впертого і нещадного.
Напруження поготівля зросло до крайніх меж над ранок. З хвилини на хвилину сподівалися наступу Кричевського, Ще густі мряки вкривали околицю, і ні один шерех не порушував таємничої тиші.
Із сходом сонця моряки піднеслися, і слабий вітер звіяв останні тонкі повісма вологості. Згодом з’явився край лісу, позолочений сонцем. В окопах не було нікого.
В тиші й нерухомості табір чекав до полудня. Тоді обережно в напрямі лісу виїхала розвідча хоругов.
Ліс був порожній. Тільки у верхів’ях дерев співали птахи, вдалі скреготіли сороки, а в хащах цвірінькали горобці. Ні одного воїна, ні живої людини. Кричевський з цілим військом провалився наче під землю.
В глибині лісу розвідники зловили двох поліщуків, що пленталися біля спалених хат якоїсь лісної оселі. Вони мовчали. Стояли з зав’язаними руками й понуро гляділи в лице майора.
Шварцгоф бісився. Поміж в’язи вложили одному з юнаків кусень заліза і скручували посторонок. Юнак закинув тільки ясний чуб і затиснув щелепи. Мовчав. Тоді взяли його на муки.
Другий стояв спокійно, вп’яливши очі в край неба. Його підсмалювали горючим віхтем соломи. Зблід.
- Де Кричевський, хлопе? - ревів зі злими вогнями в очах німецький рейтар.
Шварцгольц кивнув головою:
- Скатувати драба!
В’язнів відвели, поштовхуючи рукоятями палашів. Тінь непевности лягла над табором, тінь гірша, як ворожа навала, як штурм тисяч невгнутих твердих хлопів. Шварцгольц звісив голову. Не спав цілу ніч, і тепер приходиться чатувати, чатувати. Здалеку доходили стогони катованих і дратували його ще більше.
- Сказали хлопи що?
- Ні!
- Живуть?
- Ні!
- Всі вони однакові! - прогугнявив до себе.
Тепер вислав рапорт до Радивила з дивною вісткою про чудний маневр Кричевського. Але Радивил уже знав про наказного гетьмана. Кричевський, якого він сподівався з півночі, появився з полудня. Радивил мусів у поспіху перекопувати табір. Його оборонні споруди були звернені на північ, тепер треба було боронитися з півдня.
Кричевський минув лісами знищені села і сплюндровані двори і, пройшовши десятки миль манівцями, став з регіментами хлопськими на полудні від литовського табору.
* * *
Діаріуш сотника Марка, київського полку, під регіментом наказного гетьмана пана полковника Кричевського.
З-під Лоєва, - 29 юлія. Вночі регіментар об’їхав у сто коней ворожий обоз. Опісля скликав consilium de praesens, були отамани і полковник Пішко. Усі ми бачили, що бій буде пропащий і не вірили, що від гетьмана могли прийти листи з упевненням помочі достаточної і значної.
Наказний гетьман казав, що незрушенно маєм стояти, програємо бій, чи виграємо. Ворога треба бити частями. Він розділений в Лоеві і в Річиці Його певне не зможемо розбити, але мусимо штурмувати, давати мужній відпір та нанести йому такі шкоди, щоби він, ослаблений, не міг рушити на Київ.
Обоз литовців є модно збройний, опоясаний широкими ровами, зміцнений палісадами і землею І піхотою сильно обсаджений. Ззаду стоїть місто спалене і знищене. Поміж нашими шиками і литовцями пливе ріка, а на ній невеликий але добрий міст. Так розповів регіментар, що люстрував поблизькі обозові поля, об’їжджаючи їх уночі
- Що нам гуcари і рейтарі! - казав, - вони добрі у вільному полі, а не тут серед багон і лісів.
30 юлія. Я дивився, як рушили в атаку, Ішли регіменти піхотні з рогатинами й топорами, аж земля почорніла від людей. Перед ними рушили ex preparaiabellica кінні київського полку.
Ворожі чати чвалом рейтарувалися за вали обозу. В перших рядах оборони стояла венгерська піхота Радивила. Наше праве крило під полковником Пішком знайшло вигідний прохід ex opposito мосту, впало на греблю і наскочило на міст. Тоді ліве крило рушило до переду і перейшло ріку.
Литовці з обозу напали сильним вогнем, страшною пальбою з мушкетів і гармат. З двісті наших поклали на полі, а решта збігла з коней і окопалася Тоді Радивил вишикував контратаку кавалерії, щоби збити наших з моста. В баталії серед страшного гуку гармат і ломоту бомб, не чути було власного слова. Київський комонник відбив рейтарів і тоді Радивил кинув важку гусарію. Земля гуділа під панцирними, шум крил наче буря Не помогли мушкети і топори, Гусарія прорвалася крізь наших, змела їх, втовкла в землю. Хто остався живий збіг до лісу і звідсіля вдарили мушкетним вогнем по гусарах. Лави кінних захиталися, збилися. На них наскочив київський комонник. Сікли гусарів, не давали пардону і багато з них пішло на той світ.