І тоді він відтрутив її і проговорив, затинаючись:
— Що ти, що ти?
— Ти для мене — все. На злочин піду заради тебе. Я б і матір свою задушила, якби ти сказав!.. Тільки дай мені насолодитись твоєю красою…
Він з жахом і цікавістю дивився на те, як вона волоссям збуджувала, роз'ятрювала його. Він хотів вивільнитись від неї, та вона стисла його поперек з шаленою силою. І йому все солодко обірвалося, аж в очах потьмарилось. А панночка зразу з криком відкотилася набік, потягла його на себе, звиваючись усім тілом. Зойкнула і нараз заклякла наче вбита. Довго лежала принишкла, навіть дихання не було чутно, а потім, не відкриваючи очей, почала куйовдити пасма його волосся, гладити шовковисті, чорні вуса.
— Ти мене зневажатимеш після всього?..
— Ні, — відповів він зовсім спокійно, начебто звик до такого.
— Спасибі тобі, що не гордуватимеш мною. Я ж про тебе всю зиму тільки й снила. І, зрештою, зрештою, зрештою — ти мій… мій… Увесь… Хочу тобі висповідатись. Пробач мені… Але я повинна тобі розповісти… Знаєш… я весь час пестила себе пальцями. Та це було востаннє. Більше я цього не робитиму. Тепер мені цього не потрібно. Я відчула таку насолоду, що все в голові запаморочилось, стало млосно, я наче кудись полетіла, в якусь яму… А далі все пропало…
Вона розплющила очі.
Він побачив: зіниці в неї розширились, очі розкосились, наче у п’яної. Вона склепила повіки, підсунулась до нього і знов зачала цілувати, прикусуючи легенько його вуха, шию. Далі цілувала куточки його вуст. Відтак скроні, очі, ніздрі його тонкого, хижого носа. На мить відсахнулась від обличчя, розплющила очі й прошепотіла на вухо:
— Можна, я буду з тобою, як ти зі мною?..
— А як це?.. — не зрозумів боярин Сергій.
— Вдаватиму, ніби я хлопець… Зрозумів?
— Не знаю… Але якщо ти хочеш… якщо тобі так прагнеться…
І вона почала торсати його стегна, лапати за тугі, могутні м’язи грудей, розсувати коліньми його стулені ноги. Руки йому розкидала і нахилялась до нього, цілувала, весь час притираючись…
— О! О! О! Як мені боляче-е-е-е! Як мені солодко-о-о-о! Ох, як бо-ля-че-е-е-е! — стогнала панночка, то підводячись, то щосили притискаючись до коханця.
По всьому вона спитала його:
— Ти любиш вино?
Він здвигнув плечима, дивлячись на неї знизу. Вона нахилилась до нього і стисла йому горло, немов збиралась задушити.
— А я люблю іноді покуштувати винця! Келишок. Не більше. Може, часом і другий, і третій… — Вона засміялася і, не чекаючи його згоди, перервала любощі, зісковзнула з ліжка.
Він спробував перевернутись на бік, та вона гостро наказала:
— Лежи! Лежи голічерева! Мені так подобається на тебе дивитись! Я принесу вино, і, якщо твоя зброя буде напоготові, ми продовжимо бій!.. — Засміялась, і рожеві пипки на сторчливих персах пружно застрибали.
Вийшла із світлиці, і він бачив, як вона зникла в другій кімнаті. Потім чув: відкривала засувки й подалась кудись на подвір'я, видно, спускалась до пивниці. Бо принесла запітнілий глек вина і тримала вишиваний оксамитовий гаманець. Вся шкіра в неї пішла пуп'янками. Зобачивши, що він лежить так само, вона закричала від радості, кинулась на нього. Знов почала його торсати, ніби вона була коханцем, а він жінкою.
А як любощі вибухли своїм кінцем, впала на нього і прошамрала:
— Ти ж моя мила… ти ж моя солоденька…
Віддихалась і, схопивши з лави оксамитовий вишиваний гаманець, проказала боярину, поводячи плечима та виламуючи вуста:
— Оце тобі подарунок за те, що ти мені віддався! Ха-ха! Хи-хи! Мати й батько мною командували і тітка. Всі, крім мамки. Тому я тобою крутитиму, ти будеш моєю коханкою. Я тобі даруватиму дарунки за те, що ти мені віддаєшся.
Вона знов узялася до всяких дурощів з ним.
Він відчував, що його терпець уривається, наближається найсолодша мить. Тієї самої хвилини, коли нестримно піднімалась шалена солодощ, стисла йому скроні, напружила все тіло, наче крізь туман він почув, як зарипіли двері.
Розплющив очі й побачив: з дверей виступає увесь у панцирі Білий Лицар — Симас. Виставив вперед гострого меча…
Кліпаючи очима після сонця в сутіні світлиці, він заволав:
— Ось де ти, курвина донька? Ось що ти робиш?! Шмаркачко, знущалася з моєї ключниці! Вголос її хвойдою називала. А ти сама звичайна курва! Ще й до того содомістка? Що виробляєш із цим божевільним схизматиком? З цим грецьким псом? Га?!! — заревів Лицар і щосили рубонув мечем.
Панночка впала, розпанахана навпіл від плеча до чересел, заливши гарячою кров’ю боярина Сергія.