Выбрать главу

Не встиг Сол прокинутись, як Чарлі вже й пішов, навіть не лишивши записки. Але записка в такому випадку здавалася сентиментальною, і Чарлі був своєрідним маяком, який не дозволив би такого світла.

Удень він побачив Ґлорію, яка йшла берегом, і помахав їй рукою, але не був певний, чи вона його помітила, доки дівчинка не наблизилася, звернувши зі свого шляху. Вона не стала б удавати надто зацікавлену у розмові з тими, кого здибає, — він це знав. Це ж могло порушити якийсь дівчачий кодекс.

Він засипав вириті панцерниками ями в саду. Ямки, які приблизно окреслювали форми їхніх писків, розважали його. Він не міг сказати чому, але ця робота принесла йому якесь несформоване, невмотивоване щастя.

Навіть краще: ті близнюки, Генрі та Сьюзен, дуже спізнилися.

Настав чудовий день після похмурого ранку. Море виблискувало аквамарином, переливаючись на тлі темних водоростей, занурених у глибінь. На самісінькому краю безбарвного блакитного неба, в якому невпинно згущувалася лазур, — обриси літака, демонстрація зневаги мешканцям забутого узбережжя. Перебуваючи набагато ближче до будинку, він намагався ігнорувати скелі з білим послідом бакланів на них.

— Чому ти не зробиш нічого з цими панцерниками? — спитала Ґлорія, нарешті діставшись маяка. Вона мала відхилити свій шлях, відволіктися від скарбів, які можна знайти у морських водоростях, викинутих на пляж.

— Я люблю панцерників, — сказав він їй.

— Старий Джим каже: вони шкідники.

Старий Джим. Іноді йому здавалося, що вона посилається на Старого Джима щоразу, коли хоче досягти свого. Старий Джим мешкав на одній з десятків брукованих вуличок, у кінці лабіринту, в своїй уславленій халабуді біля незаконного звалища для бочок із хімічними відходами. Ніхто не знав, що він робив, перш ніж його викинуло штормом на забуте узбережжя, але тепер він був тимчасовим власником сільського бару, який то відчинявся, то зачинявся.

— Це Джим так каже, еге? — Він перевіряв, чи міцно стоїть грунт, хоча вже відчував дивну втому. Ще один шторм, напевно, зруйнує цей дерен нанівець.

— Вони — панцерні щури.

— А чайки — це крилаті щури?

— Що? Знаєш, можна поставити пастки.

— Вони занадто кмітливі для пасток.

Поволі, уважно дивлячись на нього скоса:

— Не думаю, що це правда, Соле.

Коли вона називала його Солом, він знав: бути біді. Однією халепою більше, однією менше — яка різниця. До того ж йому треба було перепочити, бо нагарувався до сьомого поту.

— Одного дня, — сказав він, спираючись на лопату, — вони прокралися крізь віконце в кухні, стали одне одному на голови і відкинули засувку.

— Піраміда з панцерників! — Потім, повертаючи собі юну поважність: — Не думаю, що й це правда.

Правда була в тому, що він любив панцерників. Він мав їх, кумедних незграб, за щирих звірят. Вичитав у путівнику, що панцерники можуть «перепливати» річки по дну, тамуючи подих — деталь, яка викликала у нього захват.

— Вони можуть накоїти прикрощів, — зізнався він. — Тож ти, мабуть, маєш рацію. — Він знав: якщо не надати їй бодай маленьких привілеїв, вона сховається до себе в мушлю.

— Старий Джим казав: ти божевільний, бо тут бачив кенгуру.

— Може, тобі краще припинити розгулювати зі Старим Джимом?

— Я й не розгулювала. Він живе на звалищі. Він приходив навідатися до моєї мами.

А… ходила до лікаря. Чітке усвідомлення виникло у нього, або, може, це просто його заливає холодний піт від напруги. Не те щоб він мав проти Джима щось погане, але думка про те, що Ґлорія гасає по всіх усюдах, ще й так безстрашно, стурбувала його. Навіть попри те, що Чарлі не раз казав Солові: Ґлорія знає тут усе краще, ніж він сам.

— То ти бачив кенгуру?

Боже правий, ось воно — мати дитинчат, які скрізь стромляють свого носа!

— Не зовсім. Я бачив щось подібне до кенгуру.

Місцеві мешканці жартували з цього, але він присягався, що бачив його, хай і мигцем, першого року своєї роботи тут, та був схвилювався, що доведеться досліджувати стільки непізнаного, стільки нових незнаних стежок.

— О, я ж забула. Я прийшла сюди у справі, — мовила вона.

— Так?

— Старий Джим сказав, що почув у себе по радіо: у нас на острові пожежа, і я хочу краще роздивитися з вершини маяка. Телескоп у тебе є?