— Розкажіть про своїх батьків.
— Які ваші найдавніші спогади?
— Чи щасливе було у вас дитинство?
Усі ці звичайні, одноманітні запитання, а також її короткі відповіді — теж одноманітні, у такому ж стилі. Але потім починається цікавіше.
— Чи були у вас колись жорстокі й насильницькі думки чи прояви? — питаєш ти.
— Що саме ви вважаєте жорстоким і насильницьким актом? — відповідає вона. Спроба ухилитися чи справжній інтерес? Ти віддаєш перевагу першому.
— Шкода, завдавана іншим людям чи тваринам. Надмірний збиток майну — наприклад, підпал. — У репертуарі Ріелтора в «Зоряних стежках» є десятки історій про шкоду, заподіяну будинкам, і голос у неї під час таких оповідей аж зривається. Біологиня, певно, класифікувала б Ріелтора як інопланетний вид.
— Люди — це і є тварини.
— Тоді — шкода, заподіювана тваринам?
— Тільки стосовно людей-тварин.
Вона намагається або заплутати тебе, або ж хоче спровокувати, але звичайні перехресні дослідження та аналіз її інтелекту виявили дещо цікаве, — те, що ти не можеш підтвердити. Бувши ще аспіранткою на Західному узбережжі, вона стажувалася на лісовій станції національного парку. Два роки, що вона прожила там, приблизно збігалися з низкою подій, які можна умовно назвати «лісовим тероризмом». Найгірша подія: троє чоловіків були бузувірськи побиті «нападником у масці». Мотив, за словами поліції: «Жертви мучили пораненого пугача, тицяючи в нього палицею та намагаючись підпалити йому крило». Жодних підозрюваних так і не виявили, і нікого не заарештували.
— Що б ви робили, якби учасник вашої експедиції виявив жорстокість і насильство?
— Усе, що мусила б.
— Чи означало б це вбивство?
— Якби до цього дійшло, мені довелося б.
— Навіть якби це була я?
— Особливо якби це були ви. Бо ці питання такі нудні й стомливі.
— Чи вони нудніші та стомливіші за вашу роботу з пластиком?
— Я не планую нікого вбивати. Я ніколи нікого не вбила. Я планую взяти зразки. Планую вчитися так сумлінно, як тільки можу, і обходити в цьому всіх, хто не дотримується приписів завдання. — Знову ці тверді інтонації, плече розвернуте до тебе, щоб заблокувати, поставити загороду. Якби це був боксерський двобій, за цим виставленим плечем пішли б або різкий випад, або тіло збили б з ніг.
— А що ви робитимете, якщо самі виявитеся загрозою для інших?
Біологиня сміється з цього запитання і відповідає на це таким прямим поглядом, що тобі доводиться дивитись у ці очі.
— Якщо я — загроза, значить, не зможу зупинити сама себе, так? Якщо я — загроза, то, напевно, Нуль-зона переможе.
— А що ви скажете про вашого чоловіка?
— А що про мого чоловіка? Він помер.
— Хіба ви не сподіваєтеся дізнатися, що сталося з ним у Нуль-зоні?
— Я сподіваюся знайти Нуль-зону в Нуль-зоні. Сподіваюся принести користь.
— Хіба це не надто бездушно?
Вона нахиляється вперед, посилає тобі такий погляд, що ти ледве зберігаєш спокій. Але це добре, хай буде антагонізм. Фактично, будь-що допомагає тобі, як допомагає їй, допомагаючи їй позбутися найменших слідів корупції, до якої ти, може, вдаєшся, яку ти запозичила геть несвідомо.
Вона каже:
— Це ваша самоомана, зовсім чужої людини, проектувати на мене мотиви та емоції, які ви вважаєте прийнятними. Гадати, що ви можете залізти мені в голову.
Ти ж не можеш поділитися з нею тим, що інших кандидатів було легко розкусити. Топограф стане душею експедиції, її кістяком, такий простуватий, без слідів латентної агресивності. Антропологиня забезпечить емпатію та чутливість до нюансів, хоча ти не певна, чим є її прагнення показати себе — плюсом чи мінусом. Вона прямуватиме далі, докладаючи всіх зусиль, але що подумає про це Нуль-зона? Лінгвістка надто балакуча, самоаналізу їй бракує, але найнята з Південного Округу та продемонструвала повну лояльність, причому не раз. Улюблениця Лоурі, з усіма наслідками.
До співбесіди ти зустрілася з Вітбі, який втрутився в цю дискусію, у твоєму офісі, доки розгорявся той безлад. Основною темою була сама біологиня: важливість зберігати її в параноїдальному, ізольованому та асоціальному стані, який відбувся зсув у біохімії її мозку, що, можливо, є наслідком таємного експерименту Лоурі, спроб штучно викликати… — а оскільки її чоловік уже пішов до Нуль-зони, «був нею прочитаний», це являє собою унікальну нагоду зробити «метрично», завдяки цьому «зв’язку», тому що «такого раніше не відбувалося». Тож, у певному сенсі, біологиня уже зробила зв’язок із Нуль-зоною, ще не встигнувши до неї вступити. Це може призвести до того, що Вітбі називає «теруарним передбаченням».