Ренн, Кольберг і Гунвальд Ларсон дивилися почервонілими очима на свого керівника. Їх аж ніяк не втішила думка, що доведеться знов діяти за указівками Маурітсона.
Бульдозер приглянувся до них трохи пильніше. Навіть у нього очі були червоні й повіки підпухлі.
— Знаєте, хлопці, про що я подумав цієї ночі? — спитав він. — Чи не краще було б надалі використовувати для таких операцій, як учорашня, свіжіші й молодші сили? Як ви гадаєте? — Він трохи помовчав, тоді додав — А то виходить не дуже приємне видовище, коли літні, солідні чоловіки з досить високим службовим становищем бігають, стріляють і таке інше.
Гунвальд Ларсон тяжко зітхнув і якось осів, ніби йому вгородили ніж у спину.
«А й справді, — подумав Кольберг, — у його словах є сенс».
Але за мить обурився.
«Літні? Солідні? Що він плеще?»
Ренн щось промурмотів.
— Що ти кажеш, Ейнаре? — ласкаво спитав Бульдозер.
— Ні, я тільки хотів сказати, що то не ми стріляли.
— Можливо, — погодився Бульдозер. — Можливо. Ну, годі вже про це. Давайте сюди Маурітсона!
Маурітсон ночував у камері, щоправда, з більшим комфортом, ніж звичайні арештанти. Йому дали окрему катеринку, навіть ковдру, а начальник варти запропонував йому склянку води.
Це цілком влаштовувало Маурітсона, і, за словами того ж таки начальника варти, він спав спокійно, хоч увечері був стурбований і вражений, коли дізнався, що Мальмстрем і Мурен не були присутні під час свого арешту.
Криміналістичне обстеження квартири показало, що вони залишили її зовсім недавно. Виявлено безліч відбитків їхніх пальців на різних речах, а на. одній банці з брусничним соком залишились сліди великого і вказівного пальця правої руки Маурітсона.
— Ви розумієте, що це означає? — інквізиторським тоном спитав Бульдозер.
— Що Маурітсона виказала банка з соком, — сказав Гунвальд Ларсон.
— От-от, саме так, — радісно підхопив Бульдозер. — Він просто спіймався. Ніякий суд не причепиться. Але я не це мав на думці.
— А що?
— А те, що Маурітсон казав нам правду і, мабуть, зможе ще щось додати.
— Так, про Мальмстрема й Мурена.
— А це те, що нас тепер найбільше цікавить, чи як по-вашому?
І ось Маурітсон знов опинився серед них — лагідний, скромний, приємний на вигляд чоловік.
— Отак, любий мій пане Маурітсон, — ласкавим голосом сказав Бульдозер. — Не вийшло те, на що ми з вами сподівалися.
Маурітсон похитав головою.
— Я просто з дива не сходжу, — сказав він. — Може, в них є якесь шосте чуття?
— Шосте чуття, — мрійливо сказав Бульдозер. — Інколи й справді починаєш вірити в шосте чуття. Якщо тільки Рус…
— Який Рус?
— Байдуже, пане Маурітсон, байдуже. Це я сам до себе балакаю. Але мене турбує інше. У нас із вами не зовсім сходиться баланс. Я зробив вам велику послугу, а ви ще й досі не поквиталися за неї.
Маурітсон задумався.
— Отже, це має означати, що я ще не вільний? — спитав нарешті він.
— Гм, як вам сказати. І так, і ні. Адже продаж наркотиків, хоч як крути, — немалий злочин. І якби дійшлося до суду, ви б схопили… — Він замовк і почав рахувати на пальцях. — Так, місяців вісім, принаймні не менше як шість.
Маурітсон спокійно дивився на нього.
— Аз другого боку, — пожвавішав Бульдозер, — я пообіцяв вам відпустити цього разу гріхи з тією умовою, що й сам матиму щось від вас.
Бульдозер випростався, плеснув долонями перед носом у Маурітсона і сказав навпростець:
— Іншими словами, коли ти зараз не витрусиш усе, що тобі відомо про Мальмстрема й Мурена, ми заарештуємо тебе як їхнього спільника. У квартирі виявлені відбитки твоїх пальців. А потім знов передамо тебе Якобсонові, а крім того, доглянемо, щоб перед тим тебе добре відшмагали.
Гунвальд Ларсон схвально глянув на свого шефа і сказав:
— Я особисто залюбки…
Він зробив значущу паузу, та Маурітсон навіть оком не змигнув.
— Гаразд, — сказав він. — Я маю ще дещо, ви спіймаєте не тільки Мальмстрема й Мурена, а й інших!
Бульдозер засяяв.
— Це вже цікавіше, пане Маурітсон. І що ж ви хочете нам запропонувати?
Маурітсон позирнув на Гунвальда Ларсона і сказав:
— Простісіньку справу, таку, що й кошеня з нею впорається.
— Кошеня?
— Так, і тоді вже не скидайте на мене вину, коли знов дасте маху..
— Ну що ви, любий пане Маурітсон, навіщо так гостро. Адже й ви зацікавлені, щоб ми спіймали тих хлопців. То що ви там ще маєте?