Лаура вистрибнула з вікна якраз тоді, коли Урсу опинився біля будинку.
Хлопець остовпів, коли перед ним невідь-звідки виник білий привид. Хлопець не міг второпати, що сталося. Аж відсахнувся.
— Ти Урсу, еге ж? — почувся шепіт. — Мене звати Лаура…
Урсу знову сахнувся, але білий привид підступив ще ближче до нього.
— Ти не злися і не бійся… — забринів тремтячий шепіт. — Я хочу тобі сказати щось дуже важливе…
Але саме цієї миті сліпуче світло залило темне провалля ганку, у замку дзенькнув ключ і на порозі з’явилася грізна постать бабусі. Побачивши хлопця й дівчину, що стояли, майже торкаючись одне одного, стара тільки й спромоглася спертися на одвірок і промовити:
— Ану в хату…
Лаура скорилася, наче загіпнотизована.
Урсу ще почув, як зачинилися двері, як розлючено крутнувся в замку ключ, і, так нічого й не збагнувши, попростував додому.
У бабусі подив уже минувся. Тепер її охопили страх і лють, очі метали блискавиці.
— Як ти тільки зважилася на таке? У твоєму віці? Стрибати через вікно?
Лаура не могла нічогісінько пояснити. Вона кілька разів розкривала рота, але стара зразу ж зупиняла її і знову накидалася:
— Це нечувано! Який сором! Який жах! Від завтрашнього дня ти не вийдеш із хати! Досить!
— А я втечу!.. — затялася Лаура й зайшлася гірким плачем, а крізь схлипування тільки чулося: — Втечу!.. втечу!..
— Від завтрашнього дня ти не вийдеш із хати. Я замикатиму тебе на ключ!
— Бабусю! — підскочила Лаура. — Чому ви не хочете мене вислухати? Хоч вислухайте, коли не хочете зрозуміти!
Але стара вийшла з кімнати, навіть не глянувши на внучку. Лаура впала на ліжко і, схлипуючи, виробила відчайдушний план.
Розділ IV
1
Нема жодного учня, а може, й дорослого чоловіка на все місто, якому одяг так би міняв зовнішність, як Тікові, коли він одягав святкового костюма. Сніжно-біла сорочка, коричнева краватка з чорними стрілами, старанно напрасовані штани, начищені до блиску черевики, з нагрудної кишені ледь видніє біла хусточка — все це надавало ангельського вигляду найпустотливішому на всю округу хлопцеві. Малий добре знав це і тому беріг святковий одяг лише для надзвичайних випадків. Звичайно, він не часто одягав його навіть на свята.
Але щоразу, коли пустун устругне якусь штуку і йому треба з’явитися на очі суворого судді десь поза рідними стінами, першим його захисником ставав святковий костюм.
Якось на урок географії прийшов новий учитель, що замінив їхнього. Страшенно заїкаючись, він намагався пояснити наступний урок, а тоді почав викликати учнів для закріплення матеріалу. Викликав і Тіка… бо той крутився за партою. Пустун відповідав спершу чемно, та коли його спитали: «Де розташований вулкан Попокатепельт?», він уже не міг витримати. Він і так терпів аж занадто. Новий учитель переніс гору Аконкагуа в Перу, але в Латинській Америці саме була епоха революцій, і хлопець змовчав. Хто його знає? Може, перемінилися державні кордони. Потім учитель змінив течію Міссісіпі, змусивши її текти через Колорадо. Тік знову не сказав нічого. Може, останнім часом побудували якийсь канал, а Тік про нього не знає. Але коли він почув, що новий учитель переплутав Гурон і Мічіган, то швиденько затулив собі рота рукою. У нового була якась оригінальна система повертати течію річки від гирла до витоків. Коли ж хлопець почув, як перекручено назву одного з найбільших на земній кулі вулканів, то не витерпів:
— Ви хотіли сказати Попокатепетль…
Новий люто глипнув на нього:
— Ну! Відповідай, де розташований Попокатепельт?
— Ви хотіли сказати Попокатепетль…
— Геть з класу, негіднику! — не на жарт розгнівався учитель. Тік підкорився категоричному наказові, але в дверях зупинився і сказав тоном наївним і вибачливим:
— Аби це був який згаслий вулкан, то я мовчав би, мов равлик. Але ви подумайте самі… Один з найбільших вулканів на земній кулі…
— Двійка! — зробив підсумок учитель.
Несправедливість була аж надто очевидною. І Тік утратив самовладання:
— Хочу вам сказати, тобто сказати їм, що Аконкагуа знаходиться в Чілі, що Міссісіпі тече не через Колорадо, що Мічіган не винен, що він знаходиться перед Гуроном, що в Америці леви водяться лише в цирках та в зоопарках. А Париж столиця Франції, а не Японії… Оце я й хотів сказати вам…