Выбрать главу

йної, бо треба берегти всіх своїх нащадків від небезпек тяжких,

бо вони можуть за свої вчинки опинитися за всіма князівськими ворітьми.

Я, третій логофет дивану Крістаке Зогряну, написав цю таємну грамоту

в друге князювання його величності Мойсея Могили на сорок і першому році

свого життя, котрий, дасть бог, буде не останнім.

СКАРАНИЙ НА СМЕРТЬ, АБИ НЕ РОЗКРИТИ ТАЄМНИЦІ, ЛОГОФЕТ

Перше, звідки б ти не брався шукати;

Потім дорога приведе тебе до старовинної фортеці, прозваної Фортецею Орлів, де, думаю, нічого не знайдеш;

Потім із десяти заповідей п’яту і дев’яту вибери;

Потім іди, як рак, чотири сажні;

Потім швидко ступи два кроки вперед, а на останньому зупинись;

Потім трохи відпочинь, бо ти стомився, а дорога не зовсім безпечна;

Потім і внизу нема нічого, тільки марнота;

Потім рушай у дорогу з усіма євангеліями, і не зле, щоб ти сам придумав одну заповідь;

Потім десять без одного і десять з одним понесуть твої кроки;

Потім тобі допоможе проста мандрівка і не зовсім навіть остання;

Потім піднімайся з труднощами до околиці села;

Потім покинь околицю і біля останнього обійстя сядь у затінку стріхи;

Потім зупинися на три великодні дні;

Потім після одного „Гоп“ уприся ногою в землю, після другого зроби так само;

Потім, якщо підеш у понеділок, то прийдеш у неділю;

Потім гарненько лічи східці і тільки на передостанньому зупинись;

Потім заблукай добровільно у лісі, повному бузини;

Потім зупинись біля потоку і святої неділі поєднай дві одиниці та полічи три смереки;

Потім попроси князя, щоб не шукати більше нічого потім;

Потім перейди вершину, зітхни двічі і навіть удев’яте;

Потім постукай у перші ворота;

Потім відчини сьомого замка і побачиш курчат у кінці подвір’я;

Потім після третьої іде четверта, як після восьмої дев’ята;

Потім три і вісім розсипаються;

Потім приходь до кінця кінців;

Тому що нема нічого;

Нічого;

Нічого.

ДИВАНУ КРІСТАКЕ ЗОГРЯНУ МІСЯЦЯ ШОСТОГО РОКУ 7141 ВІД СТВОРЕННЯ СВІТУ»

5

— Тепер можна сказати, що перед нами справжня копія оригіналу, — заспокоївся Віктор. — Залишається ще одне питання. Чи не загубився… тобто чи не загубили ви якогось аркушика?

— Ми? — вдав із себе ображеного Дан. — Ми ніколи не губили навіть пилинки. Може, якийсь аркуш загубився ще тоді, коли заховували документ?

— Ні! — відповів Віктор. — Ось тут є печатка на документі, яка засвідчує, що не загублено жодного аркуша.

— Де ти побачив печатку? — здивувалася Марія.

— Речення про смерть третього логофета так, як воно написане, справляє враження печатки. Якби в грамоті було три аркуші, додана фраза перейшла б на третій аркуш. Вам не здається, що грамота — справжня?

Усі погодилися з Віктором.

— Нарешті ти впевнений, що весь документ у наших руках, — сказала Лучія.

— Так! Документа то ми маємо, але де ключ?

— Автобус! — повідомив Дан. — Оце вам і ключ…

І справді, з’явився автобус. Черешняки сіли в нього. Останніми сіли Урсу й Віктор — тимчасові носії.

— Урсу, ти не міг би прийти сьогодні на ніч до мене? — спитав Віктор. — Батько поїхав, а ми могли б спокійно зайнятися розшифровуванням. Я не засну, поки не розв’яжу загадки, хоч для того довелося б не спати цілий місяць.

Урсу згідливо кивнув головою.

Усю дорогу до міста черешняки думали тільки про зашифровану грамоту. Який же до неї ключ?

Розділ XIII

1

Було вже пізно. Сон здолав усе. Спало місто, спали села, спала природа. Тіні та блиск мармурового замку розчинилися в нічному мороці. Із трьох людей, що володіли замком, не спав тільки чоловік із шрамом. Він курив цигарку за цигаркою та безупинно міряв кроками кімнати. Думки дівчини в білому летіли до черешняків. Біля її ніг сторожко вдивлявся в темряву своїми світляними очима Філіппе. У Шойменах Тік та його новий товариш Траян намагалися спогадами проганяти важкий свинець, що висів на їхніх повіках…

Черешняки прибули до міста пізно. Втома швидко кинула їх у ліжко. Лучію здолав міцний спокійний сон — вона була певна, що до ранку вся плутанина з’ясується. Марія заснула з думками про брата, що загубився десь у світах, але незабаром зустрілася з ним уві сні. Дан прибув надто пізно, щоб заходити до перукарні, а в батька було сьогодні, як ніколи, багато клієнтів. Коли він нарешті прийшов додому з трьома терміновими телеграмами від Тіка, то побачив, що син воює проти когось у важкому сні. Але будити не став.