йної, бо треба берегти всіх своїх нащадків від небезпек тяжких,
бо вони можуть за свої вчинки опинитися за всіма князівськими ворітьми.
Я, третій логофет дивану Крістаке Зогряну, написав цю таємну грамоту
в друге князювання його величності Мойсея Могили на сорок і першому році
свого життя, котрий, дасть бог, буде не останнім.
СКАРАНИЙ НА СМЕРТЬ, АБИ НЕ РОЗКРИТИ ТАЄМНИЦІ, ЛОГОФЕТ
Перше, звідки б ти не брався шукати;
Потім дорога приведе тебе до старовинної фортеці, прозваної Фортецею Орлів, де, думаю, нічого не знайдеш;
Потім із десяти заповідей п’яту і дев’яту вибери;
Потім іди, як рак, чотири сажні;
Потім швидко ступи два кроки вперед, а на останньому зупинись;
Потім трохи відпочинь, бо ти стомився, а дорога не зовсім безпечна;
Потім і внизу нема нічого, тільки марнота;
Потім рушай у дорогу з усіма євангеліями, і не зле, щоб ти сам придумав одну заповідь;
Потім десять без одного і десять з одним понесуть твої кроки;
Потім тобі допоможе проста мандрівка і не зовсім навіть остання;
Потім піднімайся з труднощами до околиці села;
Потім покинь околицю і біля останнього обійстя сядь у затінку стріхи;
Потім зупинися на три великодні дні;
Потім після одного „Гоп“ уприся ногою в землю, після другого зроби так само;
Потім, якщо підеш у понеділок, то прийдеш у неділю;
Потім гарненько лічи східці і тільки на передостанньому зупинись;
Потім заблукай добровільно у лісі, повному бузини;
Потім зупинись біля потоку і святої неділі поєднай дві одиниці та полічи три смереки;
Потім попроси князя, щоб не шукати більше нічого потім;
Потім перейди вершину, зітхни двічі і навіть удев’яте;
Потім постукай у перші ворота;
Потім відчини сьомого замка і побачиш курчат у кінці подвір’я;
Потім після третьої іде четверта, як після восьмої дев’ята;
Потім три і вісім розсипаються;
Потім приходь до кінця кінців;
Тому що нема нічого;
Нічого;
Нічого.
ДИВАНУ КРІСТАКЕ ЗОГРЯНУ МІСЯЦЯ ШОСТОГО РОКУ 7141 ВІД СТВОРЕННЯ СВІТУ»
5
— Тепер можна сказати, що перед нами справжня копія оригіналу, — заспокоївся Віктор. — Залишається ще одне питання. Чи не загубився… тобто чи не загубили ви якогось аркушика?
— Ми? — вдав із себе ображеного Дан. — Ми ніколи не губили навіть пилинки. Може, якийсь аркуш загубився ще тоді, коли заховували документ?
— Ні! — відповів Віктор. — Ось тут є печатка на документі, яка засвідчує, що не загублено жодного аркуша.
— Де ти побачив печатку? — здивувалася Марія.
— Речення про смерть третього логофета так, як воно написане, справляє враження печатки. Якби в грамоті було три аркуші, додана фраза перейшла б на третій аркуш. Вам не здається, що грамота — справжня?
Усі погодилися з Віктором.
— Нарешті ти впевнений, що весь документ у наших руках, — сказала Лучія.
— Так! Документа то ми маємо, але де ключ?
— Автобус! — повідомив Дан. — Оце вам і ключ…
І справді, з’явився автобус. Черешняки сіли в нього. Останніми сіли Урсу й Віктор — тимчасові носії.
— Урсу, ти не міг би прийти сьогодні на ніч до мене? — спитав Віктор. — Батько поїхав, а ми могли б спокійно зайнятися розшифровуванням. Я не засну, поки не розв’яжу загадки, хоч для того довелося б не спати цілий місяць.
Урсу згідливо кивнув головою.
Усю дорогу до міста черешняки думали тільки про зашифровану грамоту. Який же до неї ключ?
Розділ XIII
1
Було вже пізно. Сон здолав усе. Спало місто, спали села, спала природа. Тіні та блиск мармурового замку розчинилися в нічному мороці. Із трьох людей, що володіли замком, не спав тільки чоловік із шрамом. Він курив цигарку за цигаркою та безупинно міряв кроками кімнати. Думки дівчини в білому летіли до черешняків. Біля її ніг сторожко вдивлявся в темряву своїми світляними очима Філіппе. У Шойменах Тік та його новий товариш Траян намагалися спогадами проганяти важкий свинець, що висів на їхніх повіках…
Черешняки прибули до міста пізно. Втома швидко кинула їх у ліжко. Лучію здолав міцний спокійний сон — вона була певна, що до ранку вся плутанина з’ясується. Марія заснула з думками про брата, що загубився десь у світах, але незабаром зустрілася з ним уві сні. Дан прибув надто пізно, щоб заходити до перукарні, а в батька було сьогодні, як ніколи, багато клієнтів. Коли він нарешті прийшов додому з трьома терміновими телеграмами від Тіка, то побачив, що син воює проти когось у важкому сні. Але будити не став.