— Що ви мені туману напускаєте? Дайте сюди документ!
— А ти давай телеграми.
Вони негайно обмінялися паперами, і здивуванню всіх не було меж.
— Що могло трапитися з Тіком? — спитала Марія, дивлячись в очі Вікторові. — Чому він прислав три телеграми, а дві з них однакові?
— Коли він посилав першу телеграму, — намагався пояснити їй Віктор, — то ще не знайшов першого гінця.
— Це зрозуміло. А ті дві?
— Ті дві… — замислився Віктор. — Друга свідчить, що він дізнався щось про послання раніше, ніж дістався в Шоймени.
— Тобто він знайшов першого гінця, — додала Лучія.
— Не думаю…
— Чому?
— Тому що він повідомив би про це як про надзвичайну подію. Але ж у першій телеграмі він написав: «Приїжджайте в Шоймени, послання справжнє». Він же не сказав: «Я дійшов до кінця» або: «Ура! Я знайшов!» Знаємо ми Тіка… Та ще після стількох митарств…
— А ти сам що думаєш про це? — спитала Марія.
— Йдучи слідами послання, він знайшов цілу низку подробиць, які переконали його, що послання справжнє. Але не це мене зараз цікавить… Чому він так категорично кличе нас у Шоймени, ще не прибувши туди сам?
— Може, він дізнався, що там перший гонець, — втрутився Урсу.
— Може, й так. Але це не підтверджується тоном виклику та й самим викликом. Мабуть, там трапилося щось інше. І воно вимагає негайної дії.
— Ти думаєш, воно пов’язане із замком? — висловила здогад Марія.
— Може, й так… Або з дівчиною…
— Щось серйозне? — спитала Лучія.
— І так, і ні. Його виклик свідчить, що він у чомусь упевнений! Приміром, у замку. Але ж він викликає нас, не знайшовши першого гінця. Отже, тут мова не про замок. Швидше всього про дівчину…
— Чому?
— У телеграмах Тік жодного разу не згадав слова замок, а тільки послання.
— Все одно не розумію, — призналася Марія.
— Це означає, що там, під Шойменами, де, як ми знаємо, є замок, тамтешні люди поняття не мають про нього. Коли б Тік почув від них щось певне, пов’язане з замком, тоді загадка перестала б бути загадкою і він використав би слово «замок». Тепер ясно?.. Отже, він не знає нічого про Замок двох хрестів…
— І про дівчину в білому теж, — додала Лучія.
— Так! — погодився Віктор. — Надто коли взяти останню телеграму: «Приїжджайте негайно в Шоймени». Тік остерігається говорити щось конкретне. Очевидно, щоб не викликати ні в кого підозри. Отже, там ніхто нічого не знає про замок. Але там щось таки сталося і змусило його повірити, що в посланні написана правда… бо якби Тік не був певний цього, то не кликав би нас туди.
— То чому ж ти не віриш, що він знайшов першого гінця? — наполягала Лучія.
— Бо він не зміг його знайти. Якби він його знайшов, то прислав би нам таку телеграму: «Я дійшов до кінця, я відкрив місце. Приїжджайте туди-то».
— І як би пов’язувалася така телеграма з першим гінцем? — теж здивувалася Марія.
— Знайшовши першого гінця, Тік відкрив би й замок.
— А ти вважаєш, що перший гонець узяв послання в самому замку? — спитав Урсу
— Так!
— Тоді чому ж там ніхто нічого не знає про замок? — знову втрутилася Лучія.
— Не знаю. Перший гонець — загадка. Його поведінка досить дивна. Він одержав пакета із фортеці і нікому не сказав нічого про фортецю. Ви тільки уявіть, яку сенсацію викликала б така чутка. А може, в того кур’єра є підстави тримати все в секреті?
— Або той замок — щось дуже-дуже знайоме всім, якийсь старовинний будинок чи щось подібне… А люди, не знаючи його історії, просто не звертали досі на нього ніякої уваги.
— Припущення твоє цікаве, Лучіє, — відповів Віктор. — Але Тік зовсім не згоден з ним. Він зумисне уникає робити в телеграмах найменший натяк на «замок» чи «фортецю». І все-таки не просить, а наказує виїжджати в Шоймени. Заради якихось старих руїн чи ще чогось дріб’язкового він так не чинив би.
— Твоя правда! — визнала Лучія. — Отже, кликати нас туди спонукало Тіка щось пов’язане з дівчиною в білому!
— Ти вважаєш, щось могло статися з дівчиною? — захвилювалася Марія;
— Мабуть, саме так… — роздумував Віктор. — Він з нею зустрівся або… або натрапив на її сліди… Не просто на сліди, а на те, що вона в замку… або на те, що вона полонена…
— То що ж з нею трапилося? — не могла заспокоїтися Марія.
— Історія її полонення теж загадкова… Але поки що облишмо це… Зараз у нас інше завдання. Тіків виклик, його телеграми, його Шоймени — все співпадає з нашим документом, з нашими Шойменами. Отже, нам випадає дуже гарна дорога. Це — без сумніву. Як ви вважаєте?