— Залиште світильню, поставте їжу і йдіть собі, — наказав малий.
Вони виконали наказ, хоча, як помітив Дунк, лишили двері прочиненими. Пахощі нагадали йому, як страшенно він зголоднів. На таці стояла миска горошку, лежав теплий хліб з медом, рожно добре засмаженого з цибулею м’яса. Він сів коло таці, розламав хліб руками і набив рота.
— Ножа немає, — відзначив він. — Чи не думають вони, що я тебе заріжу?
— Мені вони не сказали, що думають.
Яйк мав на собі жупана чорного штофу, з облямованими червоним єдвабом рукавами. На грудях було вигаптувано триголового дракона дому Таргарієн.
— Дядько кажуть: я мушу сумирно прохати вибачення за те, що вас обдурив.
— Дядько, — повторив Дунк. — Кому дядько, а кому принц Баелор.
Хлопчик похнюпився.
— Я зовсім не хотів брехати.
— Але збрехав. Про все. Починаючи від імені. Щось я ніколи не чув про принца Яйка.
— Та ж насправді мене звати Аегоном. Але братик Аемон, бува, дражнив Яєгоном, як я зовсім малий був. То й прилипло яєчне прізвисько. Зараз Аемон у Цитаделі, навчається на маестра. Даерон інколи теж кличе мене Яйком. А ще сестри.
Дунк підняв рожно і вкусив м’яса. Мабуть, коза, піддобрена якимсь панським зіллям, що він його раніше й не куштував. Масний сік потік підборіддям.
— Аегон, кажеш. Ясна річ. На честь Аегона Дракона, треба гадати. Скільки-бо Аегонів сиділо на престолі?
— Четверо, — відповів малий. — Загалом чотири Аегони.
Дунк пожував, ковтнув і відламав іще хліба.
— Навіщо ти це утнув? Аби взяти на кпини недолугого заплотного лицаря?
— Ні!
Очі хлопця наповнилися сльозами, але дивилися мужньо і прямо.
— Я мав служити зброєносцем при Даеронові. Це мій найстарший брат. Я навчився усього, що має знати добрий зброєносець. Але Даерон — поганенький лицар. Він і на турнірі битися не хотів. Коли ми поїхали з Перелітку, він утік з почту, але не додому, а просто до Ясенброду. Гадав, що на тій дорозі нас ніхто не шукатиме. Це він і поголив мені голову, бо знав, що батько по нас пошлють. Даерон має зовсім звичайне волосся, таке собі світло-брунатне. А моє — таке саме, як в батька та Аеріона.
— Кров дракона, — мовив Дунк. — Кожен знає про срібне з золотом волосся і волошкові очі.
«Тупіший за кут замку, Дунк.»
— Так. Отож Даерон його і зголив. Хотів, щоб ми сховалися до кінця турніру. А тоді ви подумали, що я при стайні служу, і…
Він опустив очі.
— Мені байдуже, чи битиметься Даерон на турнірах, але я хотів служити зброєносцем. Вибачте мені, пане. Дуже прошу.
Дунк поглянув на нього і замислився. Він знав, як це — бажати чогось так сильно, щоб зважитися на будь-яку брехню, аби тільки наблизитися до мрії.
— Я гадав, що ми з тобою схожі, — мовив він. — Може, й справді схожі. Але не зовсім так, як я гадав.
— І все ж таки ми обидва з Король-Берега, — відповів хлопець з надією на примирення у голосі.
Дунк зареготав.
— Еге ж! Ти з маківки Аегонового пагорба, а я — з його подолу.
— Знизу нагору не так уже й далеко, пане.
Дунк вкусив цибулі.
— Як мені тебе називати: ясновельможним паном, вашою милістю, чи ще як?
— При дворі саме так, — визнав хлопець, — а деінде, пане, якщо хочте, звіть Яйком.
— Що мені зроблять, Яйку?
— Мій дядько хочуть бачити вас. Як попоїсте, пане.
Дунк відсунув тацю і підвівся.
— Годі, попоїв. Одному принцові я вже загилив по зубах. Не хочу примушувати іншого чекати.
XV
Господар Ясенброду віддав на час турніру своє помешкання принцові Баелору, тож Яйк… ні, Аегон, слід звикати… привів його саме до князевої світлиці. Баелор сидів і читав при світлі воскової свічки. Дунк став перед ним на коліно.
— Встаньте, — мовив принц. — Бажаєте вина?
— З ласки вашої милості.
— Налий панові Дункану, Аегоне, келих солодкого дорнійського червоного, — наказав принц. — І спробуй не заляпати пана лицаря. Ти й без того вже досить зла йому зробив.
— Хлопець не заляпає, ваша милосте, — мовив Дунк. — Він гарний хлопчина. І добрий зброєносець. Він не бажав мені зла, це я знаю напевне.
— Щоб наробити зла, не обов’язково його бажати. Аегон мав бігти до мене, коли побачив, що його брат робить тим лялькарям. Натомість він побіг до вас, і добра з того не вийшло. Бо те, що ви вчинили… не скажу, що мені б не кортіло вчинити так само, але ж я — кронпринц, а не заплотний лицар. Бити ногами королівського онука нерозумно за будь-яких обставин.
Дунк похмуро кивнув. Яйк приніс йому повного по вінця срібного келиха. Дунк узяв і зробив довгий ковток.