Він підхопив зелену зірочку та притяг до себе. «Поклав у кишеню». В цьому поході – першому великому поході Данила в якості запорога – він таке вже робив. Одним з його обов’язків було навчання навігатора «Перця» проходженню нових маршрутів. Навчені можуть ходити знайомими шляхами, маршрутами, які вже проклав хтось інший, йти за маяками, але не можуть прокладати траси з нуля, хіба що невеликі відрізки між двома дуже помітними орієнтирами, але таке везіння рідко випадає. Вільно пересуватися на «вивороті» всесвіту можуть лише люди з природним даром. І в будь-якій галактичній державі їхній обов’язок – навчати інших новим маршрутам. Адже від усього числа навігаторів природні становлять не більше п’яти відсотків.
Відчуття від «підхоплення», як і раніше, було дивним, немовби Данило обійняв його та міцно притиснув до себе, й обидва при цьому були голі, як у час творіння. Тепер навігатор розумів, чому про природних ходять такі суперечливі чутки, ніби вони надміру люблять секс та злягаються з усім, що ворушиться, і що навпаки, ніби вони терпіти не можуть будь-які інтимні стосунки. Раніше Данило гадав, що це безпідставні вигадки, адже сам таким не був. Але якщо доводиться часто мати справу з іншими в гіпері й ось так от єднатися… воно мало для кого минає безслідно. Зрозумів Данило також і те, чому представники його професії вважаються холодними, гордовитими негідниками.
Всі ці думки пронеслися краєчком свідомості, і Данило запхав їх подалі, щоб не заважали працювати.
Тут, в квадранті Акермана, «виворіт» був на диво стабільний. Ніяких відхилень в гіпері, ніяких аномалій. Три дискретні зони, з них одна дуже велика, з купою зв’язок з іншими зонами, просто непристойно розкішна, справжній подарунок для місцевих. Тому-то в них так жваво йшли торгівля з контрабандою, і для звичайної планетки Фронтиру Акерман був доволі багатий та вважався досить благополучним та пристойним місцем. Данило огледів цю зону, помітив в ній присутність кількох навчених навігаторів у режимі «сну». Виявивши їх, він мав дотриматися правил навігаторського етикету – привітатися, позначивши себе ввічливим, легким імпульсом. Вони відповіли так само, але на контакт виходити не стали. Хтозна, може, один з них був навігатором клієнтів… Маяки були вже переведені в режим «карантин», блимали різким червоним світлом. Данило перекинув увагу на дві інші зони, маленькі та складної архітектури. Маяків в них не було, лише буї, які зараз також блимали в карантинному режимі. Він увійшов в одну з цих зон, щоб дослідити зсередини. Тісна, маленька, але для одного корабля габаритами як «Мавка» чи навіть «Перець» більш ніж достатня, особливо якщо пілот та навігатор – досвідчені люди. Зв’язки з іншими зонами були, зовсім небагато, і дві з них вели в Чорний Простір.
Друга мала зона виявилася зовсім крихітною, ізольованою. Буй у ній також був, звичайно, але зв’язок з іншими зонами Данило не знайшов. Звичайно, природний навігатор може перейти і з такої зони, він сам міг би. Зона лежала доволі відсторонь від робочого простору Акерманського порту, та й від оголошеного «стадіону» для астерболу також. Вивалитися в цю зону і не породити підозр було б непросто.
Данило вийшов із зони на «виворіт», потім у верхній гіпер, випустив Богдана та просигналив: «Виходимо».
В казино Лейла одразу помітила клієнта. То був високий, плечистий чолов’яга з явними ознаками монголоїдної крові, з пілотським шевроном на стандартній сірій куртці космохода. Він міг бути з Тяньго4, а міг – і уродженцем якої-небудь з планет Фронтиру. Там, на Фронтирі, жили найрізноманітніші люди, яких тільки могли винести на нові рубежі останні хвилі Експансії5. Лейла пробралася крізь юрбу до ряду гральних автоматів та встала в чергу до одного з них, узяла з літаючого підносу безалкогольний «мохіто». Салман, старанно роблячи вигляд, ніби він не з нею, пристав до столу з блек-джеком і зробив ставку. Блек-джек дозволяв не тупитися весь час на гральний стіл, тому Салман, поки круп’є роздавав карти, міг поглядати і на Лейлу, і на клієнта. А клієнт сидів за рулеткою, і, схоже, йому не дуже щастило.
Лейла, вдаючи, ніби їй набридло чекати своєї черги до автомата, пройшла до альфабетанської рулетки та втулилася поряд з клієнтом. Зачекала, поки прокрутиться колесо та засмучений клієнт злобно лясне по столу, дивлячись, як круп’є незворушно згрібає його фішки, і нахилилася та прошепотіла інтерлінгвою6: