— А наші батьки? — спитала сестра. — І чому їхні імена викреслено?
— Може, вони намагалися якимось чином нас захистити, — припустила я.
— Дякую, що показала мені це, — сказала Ніколь. — Але, гадаю, не варто їх тут тримати. Що, як тебе з ними зловлять?
— Знаю. Хотіла повернути їх у досьє, але теки вже не було.
Зрештою ми вирішили розірвати аркуші на дрібні клапті й змити їх в унітаз.
Тітка Лідія сказала, що ми мусимо загартуватися для місії, яка чекає на нас. Тим часом маємо жити за звичним розпорядком і не робити нічого, що могло б привернути увагу до Ніколь або викликати якісь підозри. Це було важко, бо ж ми всі були збуджені. Я, наприклад, перебувала у постійному страху: якщо Ніколь викриють, чи звинуватять і нас із Бекою?
Ми з нею мали скоро вирушити в місію як Перлові Діви. Чи поїдемо ми туди взагалі, чи Тітка Лідія має щодо нас інші плани? Можна було лише чекати. Бека вивчала стандартний путівник Перлових Дів по Канаді: готівка, митниця, способи купівлі речей, включно з кредитними картками. Вона була значно краще підготовлена, ніж я.
Коли до Церемонії Подяки залишалося менше тижня, Тітка Лідія знову викликала нас до себе.
— Ось що ви маєте зробити, — промовила вона. — Я влаштувала Ніколь в один з наших санаторіїв за містом. Усі папери в порядку. Але замість Ніколь туди вирушиш ти, Тітко Іммортель. Вона ж займе твоє місце і поїде до Канади Перловою Дівою.
— А я не поїду? — розпачливо спитала Бека.
— Поїдеш згодом, — сказала Тітка Лідія.
Я вже тоді запідозрила, що це неправда.
ХХІ. Біда за бідою
Я вважала, що впорядкувала все, втім навіть найкращих планів чимало гине і біда сама не ходить. Я пишу це поспіхом наприкінці дуже непростого дня. Мій кабінет — усе одно що центральний вокзал (до того, як ця поважна будівля перетворилася на купу щебінки під час Мангеттенської війни) — стільки через нього пройшло людей.
Першою з’явилася Тітка Відала, одразу ж після сніданку. Відала і неперетравлена вівсянка — неприємне поєднання: я пообіцяла собі залити його м’ятним чаєм, щойно матиму таку нагоду.
— Тітко Лідіє, я хочу привернути вашу увагу до нагальної проблеми, — мовила вона.
Я подумки зітхнула.
— Авжеж, Тітко Відало. Сідайте.
— Я не заберу у вас багато часу, — сказала вона, влаштовуючись зручніше і готуючись саме це й зробити. — Ідеться про Тітку Вікторію.
— Слухаю. Вони з Тіткою Іммортель готуються вирушити до Канади у свою місію Перлових Дів.
— Саме про це я й хотіла порадитися з вами. Ви певні, що вони до цього готові? Вони надто молоді як на свій вік — молодші навіть за інших Претенденток їхнього покоління. Жодна з них не стикалася із зовнішнім світом, але іншим принаймні не бракує твердості характеру, якої ці двоє не мають. Вони, можна сказати, піддатливі, і будуть вкрай уразливі до матеріальних спокус, які їм запропонує Канада. Також я вважаю, що є ризик утечі Тітки Вікторії. Вона читала сумнівні матеріали.
— Сподіваюся, ви не Біблію називаєте сумнівною, — мовила я.
— Авжеж, ні. Мені йдеться про її власне досьє з Генеалогічних архівів ліній крові. У неї могли виникнути небезпечні ідеї.
— Вона не має доступу до архівів, — зауважила я.
— Хтось мав дістати для неї це досьє. Я бачила його в неї на столі.
— Хто б міг таке зробити без мого дозволу? Мушу провести розслідування: непокори я не терпітиму. Але певна, зараз Тітка Вікторія вже стійка до небезпечних ідей. Попри те, що ви вважаєте її надто юною, як на мене, вона досягла зрілості й сили духу, що гідні поваги.
— Це просто фасад, — заперечила Відала. — Її теологічні знання дуже нестабільні, знання молитов недостатнє. У дитинстві вона була легковажна й неслухняна там, де йшлося про обов’язки, особливо про ручну роботу. До того ж її мати…
— Я знаю, ким була її мати, — перебила я. — Те саме можна сказати про найповажніших наших юних Дружин, які біологічно є нащадками Служниць. Однак подібна дегенеративність не конче успадковується. Її прийомна мати була зразком порядності й терпіння у стражданні.
— Те, що стосується Табіти, правда, — погодилася Тітка Відала. — Однак, як нам відомо, справжня мати Тітки Вікторії — особливо скандальний випадок. Вона не лише знехтувала обов’язком, покинувши призначений їй пост і зневаживши тих, хто має божественну зверхність над нею, а й відіграла провідну роль у викраденні Крихітки Ніколь із Гілеаду.