Наближаються кроки, чобіт за чоботом. Між одним подихом й іншим пролунає стукіт у двері.
Тринадцятий симпозіум
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Частковий запис засідання Тринадцятого симпозіуму гілеадських студій, Міжнародна історична асоціація, Пассамакводді, штат Мен, 29–30 червня 2197 року.
ГОЛОВА: професор Маріанна Півмісяць, президентка університету Анішінаабе, Кобальт, Онтаріо.
ГОЛОВНИЙ ДОПОВІДАЧ: професор Джеймс Дарсі Піксото, директор Архіву ХХ та ХХІ століть, Кембриджський університет, Англія.
Півмісяць. Передусім хочу зазначити, що з’їзд проходить на території народу пенобскот, і подякувати старійшинам та предкам за те, що дозволили нам бути тут сьогодні. Також хочу додати, що це місце — Пассамакводді, раніше Банґор, — було не лише важливим осередком збору для біженців із Гілеаду, а й ключовою точкою Підпільної Залізниці у довоєнні часи, вже понад триста років тому. Як кажуть, історія не просто повторюється, а й римується.
Я дуже рада вітати вас усіх на Тринадцятому симпозіумі гілеадських студій! Наша організація дуже виросла, і на те є пречудова причина. Ми маємо нагадувати собі про неправильні рішення, прийняті в минулому, щоб не повторювати їх знову.
Кілька організаційних питань. Для охочих порибалити на річці Пенобскот заплановано дві екскурсії. Будь ласка, не забудьте сонцезахисний крем та репелент. Подробиці цих експедицій та архітектурної екскурсії містом гілеадського періоду ви можете знайти у своїх досьє. Ми додали спів гімнів гілеадського періоду в церкві Святого Юди разом із трьома шкільними хорами міста. Завтра день реконструкції для тих, хто взяв із собою костюми. Утім прошу вас не надто захоплюватися, як це було на Десятому симпозіумі.
А тепер привітайте доповідача, знайомого нам усім і за опублікованими статтями, і за захопливим серіалом «Усередині Гілеаду: повсякденне життя в режимі пуританської теократії», який нещодавно вийшов на телеекрани. Його презентації експонатів з музейних колекцій усього світу, особливо текстилю ручної роботи, були просто чарівні. Вітайте: професор Піксото.
Піксото. Дякую вам, професорко Півмісяць, чи краще сказати «пані президент»? Ми всі раді вітати вас із підвищенням, якого за часів Гілеаду ніколи б не сталося. (Оплески.) Нині жінки займають лідерські позиції такими страхітливими темпами, що сподіваюся, ви не будете до мене надто суворі. Я взяв близько до серця ваші зауваження щодо моїх жартів на Дванадцятому симпозіумі (визнаю, деякі з них були не найкращим взірцем смаку) і намагатимуся цього не повторити. (Стримані оплески.)
Дуже втішно бачити таку велику кількість учасників. Хто б міг подумати, що гілеадські студії, які стільки десятиліть були занедбані, раптом набудуть такої популярності? Ті з нас, хто весь цей час гарував по темних кутках наукового середовища, не звикли до бентежного світла софітів. (Сміх.)
Усі ви пам’ятаєте захопливе відкриття, зроблене кілька років тому, коли у шафці для взуття було знайдено колекцію плівок, приписуваних гілеадській Служниці, відомій як Фредова. Їх знайшли саме тут, у Пассамакводді, за фальшивою стіною. На минулому симпозіумі було представлено результати наших розслідувань разом із попередніми висновками, які спричинилися до появи разючої кількості незалежних експертних робіт.
Тим, хто ставив під сумнів ці матеріали та їхнє датування, я нині можу з певністю сказати: півдюжини незалежних експертиз підтвердили наші перші припущення, хоча й мушу визнати, що не остаточно. Цифрова Чорна Діра ХХІ століття, що спричинила зникнення значної кількості інформації, разом із саботуванням багатьох серверних парків та бібліотек агентами Гілеаду, які заповзялися знищити будь-які записи, що могли б вступити в конфлікт із їхніми даними, та народними бунтами проти репресивного цифрового стеження в багатьох країнах — усе це унеможливлює точне датування багатьох гілеадських матеріалів. Слід зважати на похибку від десяти до тридцяти років. Однак у цих межах ми впевнені настільки, наскільки взагалі може бути впевнений історик. (Сміх.)
Після знайдення цих надзвичайно важливих плівок з’явилися ще дві видатні знахідки — якщо буде доведено їхню автентичність, вони можуть значно покращити наше розуміння того давноминулого періоду нашої спільної історії.
Перша — манускрипт, відомий як «Рукопис з Ардуа-холу». Ці рукописні сторінки було знайдено у виданні ХІХ століття «Apologia Pro Vita Sua» кардинала Ньюмена. Книжку придбав на аукціоні Джей Ґрімсбі Додж, який останнім часом проживає в Кембриджі, Массачусетс. Його небіж успадкував колекцію і продав її антикварові, який побачив у ній певний потенціал. Так вона й потрапила на наш розгляд.