Шунаміт сказала, що Бека просто намагалася таким чином привернути до себе увагу. Я не погодилася, і, боюся, це спричинило холодок між нами протягом решти навчання.
Настала весна, і Тітка Габбана повідомила, що Тітки обрали трьох кандидатів на розгляд Поли й Командора Кайла. Вона відвідала наш дім, показала їхні знімки, зачитала зі свого записника їхні біографії й кваліфікацію, а Пола з Командором Кайлом слухали і кивали. На цьому етапі я мала роздивитися світлини й послухати, але сказати нічого не могла. У мене був тиждень на роздуми, і Тітка Габбана запевнила, що мої бажання, звісно ж, буде взято до уваги. На це Пола всміхнулася:
— Авжеж!
Я промовчала.
Першим кандидатом був Командор, навіть старший за Командора Кайла. У нього був червоний ніс, трохи лупаті очі — Тітка Габбана сказала, що це ознака сильної особистості, людини, яка буде надійним захисником і підтримкою для Дружини. Він мав білу бороду і начебто обвислі щоки під нею, а може, й друге підборіддя — складки шкіри. Був одним із перших Синів Якова, а отже, був винятково побожний і важливий для раннього етапу становлення Республіки Гілеад. Насправді подейкували, що він входив до групи, яка стояла за нападом на морально прогнилий Конгрес колишніх Сполучених Штатів. У нього вже було кілька Дружин (на жаль, вони померли), і до нього були приписані п’ять Служниць, але дітей він поки що не мав.
Його звали Командор Джадд, хоча я не певна, чи із цієї інформації буде якась користь, якщо ви захочете встановити його справжню особистість, оскільки провідні Сини Якова часто змінювали імена на стадіях таємного планування Гілеаду. Тоді я про ці зміни нічого не знала, дізналася згодом завдяки Генеалогічним архівам ліній крові в Ардуа-холі. Та навіть тоді справжнє ім’я Джадда було приховане.
Другий кандидат був молодший і худіший. Мав загострену на потилиці голову й навдивовижу великі вуха. Тітка Габбана сказала, що він уміє давати лад цифрам і взагалі інтелектуал: це не завжди бажана риса, особливо для жінок, але у чоловіків цілком прийнятна. У них із колишньою Дружиною, яка померла у лікарні для психічно стражденних, була одна дитина, але бідолашне маля відійшло ще до року.
Ні, то не було Не-дитя, пояснила Тітка Габбана, і під час народження все було гаразд. Причиною смерті став ранній рак, випадки якого тривожно почастішали.
Третьому, молодшому сину Командора рангом нижче, було всього лиш двадцять п’ять. У нього було багато волосся, але товста шия й близько посаджені очі. Тітка Габбана назвала його не таким перспективним кандидатом, як двоє попередніх, але родина з великим захватом ставилася до можливості цього союзу, тож нова рідня мене дуже цінуватиме. Це було доволі важливо, адже вороже налаштовані родичі чоловіка могли зробити життя нестерпним, постійно критикуючи й завжди стаючи на його бік.
— Не поспішай із рішенням, Аґнес, — сказала Тітка Габбана. — Поміркуй. Твої батьки прагнуть для тебе щастя.
Це була добра думка, але хибна: вони не щастя мені хотіли, а щоб я була деінде.
Коли я лягла спати тієї ночі, три знімки чоловіків-кандидатів плавали у темряві в мене перед очима. Я уявляла кожного з них на собі (бо ж там їм і бути) і те, як вони намагаються встромити свій огидний відросток у моє скам’яніле, холодне тіло.
Мені стало цікаво, чому я уявляла своє тіло холодним, наче камінь. А тоді зрозуміла: це тому, що тоді я буду вже мертва. Така само бліда й безкровна, як бідолашна Кайлова, розрізана, аби дістати дитя, а тоді незворушна, загорнута в простирадло, з німим поглядом. У мовчанні й непорушності була певна влада.
Я думала про втечу з дому, але як це зробити, куди піти? Географії я не знала: у школі ми її не вивчали, бо власного району нам мало б вистачати — що ще Дружині потрібно? Я навіть не знала, чи великий Гілеад. До яких пір він простягається, де закінчується? Поставали практичні запитання: як мені подорожувати, що їсти, де спати? І якщо я втечу, чи зненавидить мене Бог? Мене ж, ясна річ, переслідуватимуть? Чи завдам я страждань іншим, як та наложниця, розрубана на дванадцять частин?
Світ кишів чоловіками, яких точно мали спокушати дівчата, що заблукали за межами своєї території, — для них такі дівчата були аморальними. Можливо, я пройшла б один квартал, перш ніж мене роздерли б на шматки, забруднили, перетворивши на купку зів’ялих зелених пелюсток.
Тиждень, даний мені для обрання чоловіка, закінчувався. Пола з Командором Кайлом віддавали перевагу Командорові Джадду: він був найвпливовіший. Вони влаштували цілу виставу, аби переконати мене, бо ж добра воля нареченої була всім на краще. Подейкували, що деякі весілля на вищому рівні проходили невдало: ридання, зомлівання, ляпаси від матері нареченої. Я якось підслухала балачки Марф про те, що перед деякими весіллями застосовувалися уколи заспокійливих. Дозу треба було розраховувати ретельно: якщо наречена трохи спотикалася й говорила нечітко, це можна було списати на емоції, бо ж одруження — страшенно важливий момент в житті дівчини, але церемонія, на якій наречена була непритомна, вважалася недійсною.