Кожний найменший слід, кожна навіть безглузда плітка негайно і ретельно перевірялась. І все марно.
Полковник Немирох і прокурор Бочковський були дуже невдоволені, що слідство тупцює на місці, хоча змушені були визнати: Качановський і його люди працюють на совість.
Паралельно з розшуком злочинців велись пошуки вишневого «фіата». Автоінспекція країни взяла під контроль машини цієї марки. В усіх пунктах продажу такі машини ретельно оглядались (бралась до уваги, зрозуміло, й можливість перефарбування машини), уважно вивчались документи — чи не підроблені. І знову все даремно. Вишневий «фіат» пропав, ніби крізь землю провалився.
Та ось двадцять першого вересня близько одинадцятої ранку у кабінеті майора Качановського задзвонив телефон. Тремтячий від хвилювання голос вимовив лише одне слово: «Знайшли!»
— Кого саме? — Януш відразу не второпав, хто говорить і про що.
— Це я, капітан Зайончковський з автоінспекції. Знайшли ваш клятий «фіат».
— Де?!
— Метрів двісті від вашого управління. На вулиці Новолипки.
— Не може бути!
— Може. Але найнеприємніше те, що знайшли-то його не ми.
— А хто ж?
— Якийсь Едмунд Кобилкевич. Та ви повинні чути про нього.
— Отой власник? — Качановський, як і кожен варшав’янин, не міг не чути про Едмунда Кобилкевича — мабуть, найбагатшого представника приватного сектора. Він був господарем майстерні, що виготовляла на експорт яхти і деяке обладнання для парусного спорту. — Як це йому вдалося? Звідки він взагалі дізнався, що ми розшукуємо? Адже не давалось ніяких об’яв. Хтось з наших вибовкнув? Стривай, ти сказав, що машина знайдена на Новолипках, а наскільки мені відомо, Кобилкевич мешкає зовсім в іншому районі.
— Недалеко звідси, на вулиці Дзельній.
— І все-таки я нічого не розумію.
— Що я тобі буду пояснювати по телефону? Кобилкевич зараз знаходиться у нас. Буде краще, коли я його пошлю до тебе і ви про все самі побалакаєте.
— А де машина?
— Не хвилюйся. Ми поставили її у наш гараж.
— Адже її необхідно ретельно обстежити.
Капітан зареготався.
— За кого ти нас вважаєш, Янушск? По-твоєму, ми, працівники автоінспекції, тільки на світ народились? Не знаємо, що належить робити у таких випадках? Ти вже не клопочися. Машина під наглядом, а завтра експерти за неї візьмуться. А втім, попередній огляд ми провели, і він нічого не дав. Так що, прислати до тебе Кобилкевича?
— Давай.
Через декілька хвилин до кабінету Качановського легкою, пружинистою ходою зайшов високий засмаглий чоловік з кучерявим сивим волоссям, йому було вже за шістдесят, але тримався він по-молодецькому прямо.
Майор зустрів його як старого знайомого. Уперше вони зустрілись років з п’ять тому на Познанській виставці, де Януш перебував у службовому відрядженні, а Кобилкевич демонстрував вироби своєї фірми. Потім бачились ще кілька разів і завжди в найдорожчих ресторанах — «Брістоль», «Вікторія», «Гранд-отель», де майор бував із службового обов’язку.
Привітливо зустрівши Кобилкевича і промовивши кілька загальних фраз, майор перейшов до справи:
— Як мені повідомили колеги, ви знайшли вишневий «фіат», який ми розшукуємо.
— Обікрали мене, сволота! — вибухнув власник. — Свиснули мого «таунуса». Зовсім нова машина. Остання модель. Як мінімум шістсот тисяч злотих.
— Щось я вас не розумію, — здивувався майор. — Капітан Зайончковський повідомив мені, що знайшли крадений «фіат», який ми розшукуємо, але ні словом не обмовився про пропажу вашої машини.
— Тому що «фіат» справді знайшовся. Під моїм брезентом.
— Розкажіть, будь ласка, що все ж таки сталося?
Кобилкевич глибоко затягнувся сигаретою, потім нервовим рухом загасив її у попільниці.
— Почну все спочатку. Як ви самі знаєте, літо нинішнього року було жахливе, постійно лив дощ. Завжди на липень я закриваю свою майстерню і робітників відправляю у відпустку. Знаєте, нерентабельно давати відпустку у різний час. Але в цьому році липень був такий дощовий, що вони попросили мене перенести все на вересень, сподіваючись, що на погоді стане. Правда, я особисто не дуже-то вірив, що у вересні погода у Польщі буде гарна, І ми з дружиною вирішили податись до Греції.
— Куди саме?
— На Родос. Чудово там, знаєте. Погода прекрасна, готелі розкішні. Море блакитне-блакитне, а вже обслуговування! Фрукти — які завгодно. За три тижні я відпочив просто казково. Я б і вам, пане майор, радив провести там відпустку.
Качановський усміхнувся. Потішна пропозиція — на Родос. На які кошти, цікаво знати? На оті сто тридцять доларів, що дозволяється обмінювати раз на три роки?