Поява майора міліції у Надажині і його візит у відділ кадрів заводу не могли б, ясна річ, залишитись непомічені. Завод і без того буквально гудів од усяких розмов про крадіжку та коментарів на адресу міліції. Майор вирішив уникнути зайвих пересудів і звернувся по допомогу до Ельжбети Ярот. На його подив, почувши ім’я Лисека, дівчина відповіла не задумуючись:
— А, Мартін Лисек! Це той самий, котрий купив майстерню у Жірардові? Він залишає нас. Вже подав заяву.
— Ти від кого про це знаєш?
— Та весь завод тільки й говорить про це. Поталанило хлопцеві. Шістсот тисяч за таку майстерню, з традиціями і доброю репутацією, — це, вважай, що задарма. Зараз він обходить усіх заводських власників машин, повідомляє, що купив майстерню Годлевського, і запрошує звертатись до нього. Адже від Надажина до Жірардова недалеко.
— А звідки він узяв шістсот тисяч на купівлю майстерні? Він про це не повідомляє?
Еля засміялась:
— Не повідомляє. Невже ти підозрюєш його, Янушек?
— Я усіх підозрюю.
— І мене також?
— Ну, можливо, для тебе зроблю виключення. А що ти ще чула про Лисека?
— Нічого. І взагалі я його мало знаю. Я, як тобі відомо, працюю у відділі постачання, а Валендзяк часто подає Заявки на запчастини. Декілька разів мені доводилось їздити з Лисеком на базу. Мені здалося, що він симпатичний, тямущий хлопець.
Об’єктивнішу інформацію майор отримав у Жірардові, у місцевому відділку міліції. Там добре знали Януарія Годлевського, і репутація у нього була непогана. Знали, що продав свою майстерню. Новий господар оформляє необхідні папери і з першого листопада стає офіційним власником. Ніяких перепон йому не чинили, не було причин — освіту спеціальну він має, до того ж на перших порах поруч з ним працюватиме попередній господар, який гарантує якість робіт. А у Жірардові автомайстерня дуже потрібна.
Відносно ціни — шістсот тисяч злотих, — то її вважали немалою, але й не дуже високою. У столиці така майстерня коштувала б набагато дорожче.
Про Мартіна Лисека надажинський відділок міліції мав у своєму розпорядженні мізерні відомості. Знали лишень, що він мешкає з дружиною недалеко звідси, у селищі Сестшень, у своїх батьків, які там мають будинок. Дружина не працює, займається вихованням дворічного сина і допомагає по господарству. Сама вона також з селянської родини, звідкись з-під Груйця.
Порадившись з полковником Немирохом і прокурором, Качановський вирішив допитати Мартіна Лисека. Йому дуже кортіло негайно зробити обшук у нього вдома, але прокурор рішуче став проти цього, так мотивуючи свою відмову:
— Коли б цей чоловік мешкав у місті, нехай навіть у такому невеликому, як Надажин, я б не заперечував. Але ви повинні знати, що означає візит міліціонера і обшук у Невеличкому селищі. Відразу ж підуть плітки і пересуди, усю родину Лисеків зроблять злодіями і грабіжниками. А поки що, погодьтеся, Мартіна Лисека важко на повній підставі назвати навіть підозрюваним, адже конкретних прямих доказів проти нього немає.
— Шістсот тисяч злотих у розпорядженні такої молодої людини — це, по-вашому, недостатній прямий доказ?
— Лише побічний. Не виключено, що в ході подальшого розслідування він набере сили, а може, й лусне, як та мильна бульбашка. Зараз це тільки натяк на прямий доказ. Ви маєте право допитати Лисека, навіть затримати його на сорок вісім годин, якщо вважатимете за потрібне. Але прошу зробити це найделікатніше. А потім ми з вами обговоримо подальший план дій.
За порадою прокурора Качановський звернувся по допомогу до жірардовської міліції. Під приводом уточнення якихось формальностей Лисека викликали у відділок. Там на нього вже чекав майор Качановський. Лисек з цікавістю глянув на нього.
— Мені здається, я вас вже десь бачив, пане майор? А, згадав: ви були в нас на заводі, коли сталася крадіжка.
— Так, був. Я веду слідство по цій справі.
— Ви що, хочете мені її пришити? — До молодика дійшов справжній смисл його виклику в міліцію.
— Ми нікому не маємо наміру нічого «пришивати», — обрізав Качановський. — Ми шукаємо злочинців, і в зв’язку з цим я хотів би задати вам кілька запитань.
— Будь ласка. — Лисек силкувався зберігати спокій.
— Слідством установлено, що в машині, на якій везли гроші, була перероблена електропроводка, — почав майор. — За приладною дошкою грабіжники поставили вимикач, при його натискуванні струм не надходив до стартера.