— Так у нього є машина?
— Аякже, чудова машина. Йому батько прислав з Англії.
— Батько? — здивувався майор. Він знав, що батько Павла Вигановського давно помер. А небіжчики не присилають подарунків. Навіть з Англії.
— Так, батько. Пан Павел мені багато розповідав про нього. Ви знаєте, він йому стільки грошей присилає на навчання! І взагалі дуже ним опікується. — Видно, господарка була не проти того, щоб поговорити. — Ах, вибачте, піду подивлюсь, чи вдома він.
Незабаром вона повернулась:
— Так, я мала рацію, пан Павел не ночував.
— Яку ж машину прислав йому батько? — поцікавився майор.
— Чудову! Уся блищить, фірми… Забула, якісь літери, здається, щось ніби «БМС».
— Можливо, «БМВ»?
— Саме такі! — зраділа жінка. — «БМВ», ось тепер згадала. А як приємно на ній їздити! Пан Павел був такий люб’язний, що кілька разів брав мене з собою на прогулянку, машина прямо-таки пливе.
— Ви дозволите мені глянути на його кімнату?
— У розпорядженні пана Павла не одна, а дві кімнати з окремим входом через веранду, — з гідністю поправила майора господарка вілли. — З того боку будинку. Пробачте, а ви ким будете?
— Я старий знайомий його матері, — сказав Качановський — Вона попросила мене, коли мені доведеться побувати у Познані, зайти до сина подивитись, як він тут.
— Так ця дама зволнла нарешті згадати, що в неї є син?
— Вона завжди пам’ятала про нього.
— А пан Павел розповідав мені, що мати втекла з коханцем, залишивши чоловіка і маленького сина, забрала всі гроші та дорогоцінності. Оскільки батько не міг і працювати, і доглядати. малюка, він попросив свою родичку зайнятися хлопчиком, а сам емігрував до Англії. Там щастя йому усміхнулось, він став непогано заробляти, і тепер у нього чималий статок. Дякуючи йому Павел може спокійно вчитися, ні про що не турбуючись. Закінчивши інститут, він поїде до батька.
Качановський не став з’ясовувати поважній дамі її помилку. Вона ж, продовжуючи розповідь, відчинила одні з дверей, що виходили в хол. За ними були дві відмінно умебльовані кімнати. Одна з них була робочим кабінетом, друга спальнею. На письмовому столі у кабінеті лежали якісь підручники, а в кутку стояв рулон кальки.
— Дуже гарні кімнатки, — похвалив майор.
— Цей будинок придбав мій чоловік. А він був відомим у Познані лікарем, все місто його знало. Та й ви, напевне, чули прізвище Вартецький!
— Аякже, аякже! — підхопив майор. — Ну хто ж його не знає? Доктор Вартецький, гордість медицини…
— Так, це був мій чоловік. А тепер, коли дочка з сім’єю переїхала в Сілезію, будинок став для мене надто просторим. Я задоволена, що маю такого пожильця, як пан Павел. І ті три тисячі, які він мені сплачує щомісяця, дуже до речі. Особливо зараз, коли все так дорожчає. Подумайте, як стрибнула ціна на каву! А мені необхідно випити на день як мінімум дні чашки, оскільки у мене знижений тиск.
— О, яка чудова робота! — Майор з перебільшеним захопленням розглядав шафу, яка й насправді вирізнялася особливою витонченістю оздоблення. Він прочинив дверцята. У шафі висіло шість новеньких костюмів. Полиці для білизни були заповнені дорогими речами, які засвідчували про хороший смак їхнього власника.
— А тепер дозвольте подякувати вам і вибачитися за клопіт, який вам завдав. — Качановський галантно поцілував руку господарці вілли.
— Що передати лану Павлу? — запитала вона, проводжаючи його до дверей.
— Спасибі, нічого. Мені незручно вас утруднювати. Через декілька днів я знову буду в Познані і сам обов’язково зайду до Павла.
Вони обмінялись ще кількома люб’язностями. Галантно вклонившись, Качановський вийшов на вулицю. Не вважаючи на паскудну погоду, майор стягнув капелюха. Йому треба було хоч трішки охолонути. Ї справді було від чого розпалитися. Ці апартаменти за три тисячі злотих на місяць, шафа, набита по зав’язку, дорогий автомобіль — звідки все це в студента? Довелося придумувати казочку про багатого батька в Англії. Але навіщо було зводити наклеп на матір?
У Качановського не було сумнівів стосовно справжнього джерела доходів Павла Вигановського. Зупинивши таксі, майор поїхав у воєводське управління міліції. Звідти до вілли пані Вартецької негайно відрядили двох працівників: вони повинні були «зустріти» Павла Вигановського.
Майор з’єднався телефоном з полковником Немирохом — той з запалом сприйняв почуте — і засяг ради затримати і доставити до Варшави Вигановського.