— Боюсь, що ви запізнилися на двадцять чотири години. І тепер ваша пташка вже нічого не скаже.
— А що сталося? — стривожився Качановський. — Він мертвий?
— Так, знайшли в лісі під Корніком. При ньому не виявлено жодних документів, але є всі підстави гадати, що то ваш клієнт. У нас є фотографія Павла Вигановського.
Розділ дев’ятий
ХТО ВБИВ?
Сумнівів не було: у Корніцьких лісах був убитий саме Павел Вигановський. Висновок експертів співпадав із свідченнями лісничого: цього чоловіка убили дві доби тому. Правда, мороз та сніг не дозволили точніше визначити час смерті, але всі факти підтверджували: убивці та їхня жертва приїхала тією самою машиною, шум мотора якої чув Леон Немусял.
Пані Вартецька також упізнала убитого. В її квартирі було зроблено ретельний обшук. У спальні Павла за батареєю опалення знайшли пакет з трьомастами тисячами банкнотів по тисячі і п’ятсот злотих.
Отже, одного із злочинців, які викрали гроші, нарешті вдалось знайти. Того, який «удосконалював» електропроводку вишневого «фіата». Щоправда, знайти із запізненням на двадцять чотири години.
Качановський швидко підрахував: машина марки «БМВ» могла коштувати десь півмільйона злотих. Може, навіть шістсот тисяч. Одяг, що знаходився на квартирі Павла, — ще сто тисяч. Оплата за квартиру і гараж, витрати на харчування — ну, ще сто тисяч. Триста тисяч знайдено за батареєю.
Отож Павел Вигановський із своєї долі викрадених грошей зумів витратити близько мільйона злотих. На автостраді під Надажином грабіжники заграбастали сім мільйонів триста вісімдесят шість тисяч. Якщо злочинців було троє і вони поділили всю суму порівно, то Павлу Вигановському дісталося два мільйони чотириста шістдесят дві тисячі злотих. Де ж у такому випадку решта грошей? Не можна відкидати версію, що убивці пограбували свого спільника.
Вартецька засвідчила, що два дні тому на її віллу прийшли двоє молодих чоловіків. Це було в другій половині дня. Вона особливо до них не приглядалася, але пам’ятає, що зросту вони були, мабуть, середнього, обидва з такими модними нині бородами. Темними. Вік цих молодих людей? Мабуть, однолітки Павла. Ні, колір очей не може повідомити: обоє були в темних окулярах. Одягнені в куртки з болоньї. Той, котрий вищий, у куртці коричневого кольору в світлу смужку, а другий — в синій. Так от, вони подзвонили і спитали Павла Вигановського.
Павел зрадій гостям і запросив їх пройти до його кімнати. Потім ненадовго виходив із будинку — напевне, до магазину, щоб пригостити несподіваних приятелів. Так воно й було: прибираючи наступного дня, пані Вартецька знайшла дві пляшки з-під вина, обрізки шинки, бляшанки з-під сардин і склянки із залишками кави.
— Ви вимили ці склянки? — з надією в голосі спитав майор Добжинський.
— Аякже, — з гідністю відповіла господарка. — Я завжди турбуюсь про чистоту, адже пан майор сам бачив, який порядок у мене в будинку. А вже у кімнатах пана Павла й поготів. Того разу мені довелося чимало потрудитись, аби навести чистоту.
— На жаль! — зітхнув Добжинський.
Почесна удова, керуючись кращими спонуканнями, витерла усі сліди, які могли залишити в її будинку гості Павла Вигановського. А не викликало жодних сумнівів, що саме ці «приятелі» й порішили свого легковажного спільника.
— Я не бачила, як вони виходили з будинку. Напевне, пан Павел вивів їх через веранду. Але вони пробули у нього довго, я чула їхні голоси до пізньої ночі. Наступного дня вони знову заявились.
— Вони знову прийшли? Чи ночували у Павла?
— Ні, точно не ночували, адже, прибираючи після них кімнати пана Павла, я, звичайно, побачила б сліди їхньої ночівлі. Напевне, вони повернулись уранці і пройшли через веранду, тому що до мене не дзвонили. Просто я почула, що пан Павел виводить машину з гаража, подивилась у вікно і побачила цих молодих людей. Вони чекали на вулиці. Павел виїхав із гаража і зачинив за собою ворота. Він завжди був дуже акуратний у цьому відношенні. Потім молоді люди сіли в машину і поїхали.
— О котрій годині, ви не пригадуєте?
— Десь о десятій ранку. Я це знаю напевне, по радіо саме передавали останні вісті.
— Усе зрозуміло, — констатував майор Качановський, коли Вартецька пішла. — Спільники Павла Вигановського дізнались про те, який він веде спосіб життя, і зробили логічний висновок: шикарна автомашина, дорога квартира і модний одяг не можуть не привернути уваги міліції до бідного студента. Вони побоювались, що Павел викаже їх, коли ним займеться міліція.