— А тепер в аеропорт, — сказав майор Качановському, коли віддав розпорядження.
— На літак?
— Ні, на нас чекає вертоліт, з нього керуватиму операцією. У нас буде постійний зв’язок і з управлінням, і з відділками міліції.
До аеродрому з включеною сиреною домчались за десять хвилин. Там уже чекав готовий до зльоту вертоліт. Машина піднялась у повітря і взяла курс на Шрем.
Зверху добре проглядувалась асфальтована стрічка шосе, що розрізала лісові масиви. Вдалині виднілись круті завороти Варти і будинки старого міста Шрема.
Вони летіли уздовж шосе. Раптом пілот вигукнув:
— Ось! Бачите? Вискочила з лісу.
Й насправді, у декількох кілометрах од них з лісу знагла вискочила блакитна машина — видно, їхала непомітним з висоти путівцем. Виїхавши на шосе, вона розвинула шалену швидкість і через хвилину сховалась за будинками на околиці Шрема. Радист взявся викликати відділок міліції в Шремі.
Відізвався Шрем: порушуючи усі правила їзди, блакитний «БМВ» кулею промчався по місту, звернув до мосту через Варту і виїхав на шосе. Рухається у напрямку Чемпіня. Його переслідує міліцейська машина.
— А що в них за машина? — поцікавився Качановський.
— Напевне, стара «Варшава». «Фіатів» отримуємо дуже мало і використовуємо їх переважно в самій Познані.
— Ця «Варшава» переслідуватиме «БМВ» поки світу й сонця.
— Пусте, зате ми доженемо, — втрутився пілот. — Моя машина хоч і не з швидкісних, але швидша за «БМВ». Вже дві сотні за годину якось витягну, а їм стільки по такій дорозі не дати. Ось на автостраді вони б себе показали.
Пілот не хвалився, через хвилину вони вже летіли над шосе, по якому вдалині швидко рухалась блакитна цятка. Світла «Варшава» залишилась далеко позаду. З вертольота це було чітко видно.
— Спустіться нижче, — наказав майор, — може, зуміємо розгледіти номер.
Автомашина знову розвинула швидкість. Шосе було добре вичищено від снігу, та й солі шляховики не пошкодували. Радист дістав бінокля і намагався розгледіти білі цифри на чорному тлі.
— Номер познанський, — сказав він, — а ось цифри так закаляні грязюкою, що не розбереш.
— Це вони спеціально заляпали номер, — здогадався Качановський, — старий трюк.
— Пусте, — заспокоїв його пілот, — у Чемпіні їх все одно спіймають.
Автомобіль, що стрімко мчався, раптом скинув швидкість і різко повернув наліво. Його трохи занесло, але водієві вдалося вирівняти машину. Тепер вона їхала вузькою лісовою дорогою. Сніг тут не був розчищений, а лише злегка утрамбований. Разом з тим «БМВ» йшов майже з попередньою швидкістю. Вертоліт летів прямо над ним, радист підтримував зв’язок зі Шремом і Чемпінем.
— Тут зараз буде залізничний переїзд, який охороняється, — сказав Добжинський. Цей чоловік знав воєводство, як свої п’ять пальців. — На жаль, ми не можемо з ними зв’язатися рацією і перекрити переїзд.
— Вони вже проскочили переїзд. — Качановський не відривав очей від машини.
Вертоліт летів над шосе на невеликій висоті. Паралельно шосе тягнулась залізнична колія. Блакитна машина вискочила з лісу біля самісінького полустанка, переїхала через рейки і, не виїжджаючи на шосе, рушила уздовж залізничної колії грунтовою дорогою у бік Костіна.
— Спритники! — У голосі майора мимоволі прохопилося захоплення. — До Костіна усього п’ять кілометрів, а рухаючись уздовж насипу, вони уникнуть перекриття на шосе.
Радист уже передавав костінській міліції повідомлення про те, що машина із злочинцями рухається вздовж залізниці.
Машина їхала не дуже швидко: заважали снігові замети, та й сама дорога вся була у вибоїнах. І все ж до Костіна залишалося всього декілька хвилин їзди — сумнівно, що міліція наспіє.
Ось і перші вулиці містечка. Машина звернула на одну з них, не поспішаючи прослідувала до центру і зупинилась перед одним з найсолідніших приміщень.
— Що за чорт! — здивувався Добжинський. — Це ж відділення міліції.
Із машини вийшло двоє чоловіків і швидкою ходою попрямували у приміщення міліції.
— Здаватись пішли, — вирішив радист. — Зрозуміли, що не втекти.
— Негайно спускаємось, — закомандував майор.
— Тут поряд школа з великим футбольним полем, — відізвався пілот. — Спробую там приземлитися.
Якраз стало в пригоді ідіотське розпорядження якогось бюрократа із міністерства освіти про асфальтування шкільних спортивних майданчиків — щоб на них не можна було займатись ніякими видами спорту. Вертоліт з оглушливим гулом повільно спустився і обережно торкнувся полозами асфальту.