У школі перервали заняття. Незважаючи на холод, порозчинялись усі вікна: у них з’юрмилися голови цікавих. За сіткою, що відгороджувала майданчик від вулиці, зараз же зібрався натовп роззяв, який зростав на очах. Це б пак! Ні з того, ні з сього посеред Костіна сів вертоліт!
Як тільки полози залізної бабки торкнулись асфальту, майор Добжинський вискочив із машини і, забувши про солідність, побіг до приміщення міліції. Качановський і радист намагались не відставати. Біля вертольота залишився тільки пілот.
Як ураган увірвався майор Добжинський у відділок міліції.
— Де вони? — кинувся до чергового.
— У начальника, — показав той на двері.
Майор без стуку штовхнув їх і увійшов.
За столом сидів начальник костінського відділення міліції капітан Новицький. Перед ним стояли двоє молодих чоловіків, поруч — двоє міліціонерів. При появі познанського начальства капітан скочив з місця:
— Товаришу майор, дозвольте доповісти. Прибули ці двоє і заявили, що знайшли і доставили у відділення міліції машину «БМВ» блакитного кольору.
Добжинський привітався з капітаном, відрекомендував йому варшавського колегу і, зайнявши місце поруч з начальником відділення, приступив до допиту.
— Ім’я, прізвище? — спитав він першого з молодих людей.
— Вацлав Малковський.
— Місце проживання?
— Село Нова Волька під Корніком.
— Що?!
— Село Нова Волька під Корніком, — повторяв молодий чоловік.
— Паспорт є?
Хлопець дістав з кишені і поклав на стіл пошарпаний паспорт. Майор уважно вивчив документ. Здавалось, він не вірить власним очам.
— А ти? — звернувся він до другого молодого чоловіка.
— Богуслав Пайдек.
— Де мешкаєш?
— Також у селі Нова Волька під Корніком. — І, не чекаючи особливого запрошення, поклав на стіл свій паспорт.
— Звідки у вас ця машина, блакитний «БМВ»?
— Знайшли, — відповіли обоє хлопців в одно.
— Тільки не брехати.
— Ми насправді її знайшли.
— Хай говорить хтось один. Ну хоча б ти, — тицьнув майор на того, що був вищий на зріст. — Розказуй усе до ладу.
— Наше село, — почав Богуслав Пайдек, — знаходиться за три кілометри від Корніка. І я і ось він, мій друзяка, працюємо на машинно-тракторній станції у Корніку. На роботу ми частіше їздило на мотоциклі. У нас в обох мотоцикли марки «ВСМ», от ми і їздимо раз на моєму, раз на його. Позавчора поїхали на його керосинці. А їхати треба через ліс, дорога погана. Напередодні ще сніг виспав. Мотор деренчав, а на півдорозі і зовсім заглух. Саме на тому місці, де відходить дорога до лісової сторожки, котру німці спалили під час війни. Тепёр цією дорогою інколи возять з лісу дрова…
— Та ти про машину кажи, — перебив майор.
— А я й кажу, як усе було. Вацек почав порпатися у двигуні, а я на цю дорогу звернув, приспічило мені. І побачив удалині якийсь білий горбочок. Що таке, думаю. Підійшов ближче — і очам своїм не вірю: невже машина? Та ще яка! Відгріб сніг, натиснув на ручку — дверцята не зачинені. Усередині нікого, а в замку запалювання ключ стирчить.
— І ви думаєте, я повірю цій казочці?
— Та побий мене боже, якщо неправду кажу. Підкликав Взцека, той також диву дається. Очистили ми машину від снігу, щітка в машині була. Дивимось — машина зовсім нова. Ми ще уважно розгледіли — ніде ніяких пошкоджень. Сів я за кермо. Ключика повернув. Двигун запрацював одразу. Що робити? Вацек каже: давай візьмемо машину собі, тримати будемо в сараї. А якщо знайдеться господар, віддамо. Нам ще грошенят відвалять, як за знахідку.
— І довго ти брехатимеш?
— Ну, може, про гроші за знахідку ми не говорили… Сів я за кермо, вивів машину на шосе. Вацек насилу налагодив свій мотоцикл, за мною прилаштувався. Приїхали у Вольку, прямо до нашої клуні. Відчинив я обидві половинки дверей, машину усередину загнав. Помістилась. Зачинив двері. Думаю, ніхто не помітить… Батько тільки на другий день, коли пішов за сіном для худоби, побачив прибуток у своєму господарстві. Я вже тоді на роботі був.
— Чому ви не повідомили міліцію про знайдену вами машину?
— А кому я повинен був повідомити?
— Міліцію у Корніку.
— А при чому тут корніцька міліція? На «БМВ» були костінські номери. Ну ось, повернувся з роботи, а батько з ходу поліз на мене з кулаками, що я злодій, машини краду. Мене не слухає, Вацек йому все пояснив, але він і йому не повірив. Я й сам уже злякався, бо на роботі хлопці казали, що під Корніком труп знайшли. Ану як, думаю, він з нашого «БМВ»?
— Чули про вбивство і не повідомили про знайдену машину? — гарячкував Добжинський.