— А що вони говорили про Павла?
— Поки вони були разом, жодна з них про нього ані словечка. Тоді я запропонував зайти до кав’ярні. У Ягоди настрій був не з кращих, та ще, мабуть, помітила, що мені Веся пригледілась, то й злиняла. А потім Веся проговорилась, що їй дещо відомо. Я підтакнув: немов, начувся про те, про се. Весі відомо, що Павла убили і зробили це через великі гроші. А ось про викрадення машини вона нічого не розповідала. Напевне, не знає.
— А що вона говорила про Ягоду?
— Небагато. Я зрозумів, що Ягоді він сильно закрутив голову. Подарував їй перстень, золотий з рубіном. В ювелірному магазині відвалив за нього сім тисяч.
— Ну, від цього він не збіднів, — посміхнувся майор.
— Павел пообіцяв восени, ну найпізніше взимку одружитись з Ягодою — вона перед Весею хвалилась. Потім збиралась поїхати до нього у Познань, мовляв, там Павел вчитиметься, а вона працюватиме. Веся здогадується, що насправді він їй нічого не обіцяв, просто Ягода перед подругами вихвалялася. І взагалі, здається мені, Веся не дуже поважала Павла, обізвала його навіть зарозумілим шмаркачем.
— А чому так?
— Пане майоре, — докірливо замітив агент, — та хіба за такий короткий час дізнаєшся про все? Я й так, вважаю, зробив чимало. І решту дізнаюсь, але трошки згодом. Ми домовились зустрітися в суботу, у дискотеку йдемо.
— Ну, я бачу, ти часу даремно не марнуєш.
— Беремо приклад з керівництва, — сміливо відповів Адам Дзюба, але зараз же сам злякався свого нахабства і поспішив додати: — Адже я тільки в інтересах слідства, ви самі мені наказали.
Качановський не образився.
— Гаразд. Врешті-решт то вже твоя голова в тім. А для мене головне — отримати відомості.
— Покладіться на мене, пане майор. У понеділок я вам їх здобуду.
Тим часом майор з’ясував, що Ягода Олесяк працює продавцем в одній із приватних крамничок на Маршалковській. Її молодший брат вчиться у школі. Батько — залізничник, працює на Гданському вокзалі, мати — на фабриці імені Рози Люксембург. Квартира у них гарна, простора, умебльована ще батьковими родичами.
У школі Ягода була однією з кращих учениць. І учні, і учителі її любили. Якось вона призналась класному керівникові, що виходить заміж за хлопця, з яким познайомилась у школі. Вчителька знала Павла Вигановського, він був її учнем.
Учителі про Павла Вигановського небагато могли сказати. Знали, що він з незабезпеченої родини — про це можна було судити з одягу. З товаришами близько не сходився — видно, через гордощі, не бажаючи виглядати гірше від них. На думку вчителів, і вчився він добре також через честолюбство, хоч особливими здібностями не вирізнявся. Тримався окремо, ніколи не говорив ні про себе, ні про свою родину. У вечірній школі, де різниця між учнями і вчителями невелика і між ними часто виникають приятельські стосунки, така поведінка не могла не викликати здивування.
Спритний слідопит Адам Дзюба з свого боку також добув купу відомостей про Вигановського. Від Весі Косинської, звичайно. За її словами, гроші були для Павла усім, можна сказати, складали мету його життя. Більше його нічого не цікавило. Якось він вихвалявся у класі, що працює над винаходом, який принесе йому славу і гроші. Веся не розуміла, як її подруга могла у такого закохатися. Намагалась навіть умовляти її, та все даремно. Що ж стосується Павла, то він старався всіляко приховувати свої стосунки з Ягодою, навіть заборонив їй розповідати про нього батькам. І своїй матері нічого не казав, жодного разу не возив її до Надажина. Про їхні стосунки знала тільки Веся.
Все це були дрібниці, але вони стали тим матеріалом, з якого майор ліпив портрет молодої людини. Настав час діяти. Тепер він вже точно знав, де знаходяться Павлові гроші.
Якось після роботи Ягоду Олесяк затримали і доставили до палацу Мостовських. Майор Качановський проводив допит офіційно, за всіма правилами, у присутності свого помічника поручика Смульського. За друкарською машинкою сиділа співробітниця міліції. І вона, і поручик були у формі. На столі стояв напоготові магнітофон. Для Качановського було важливо, щоб дівчина зрозуміла, наскільки серйозно ставляться у міліції до її свідчень, якого великого значення їм надається. Нехай дійде до її свідомості, що справа неабияка, брехня і виверти можуть тільки нашкодити.
Записали анкетні відомості, попередили Ягоду Олесяк, що вона буде допитана як свідок і що за неправдиві свідчення буде притягнута до відповідальності. Потім Качановський запитав: