— «Борсук» міг спробувати й самому сховатися.
— Хай би спробував, а я б наступав йому на п’яти. Урешті-решт у нього нерви не витримали б.
— Він міг добровільно прийти до нас.
— Я був певний, що так він не вчинить. Для цієї людини гроші — над усе. А прийшовши з визнанням провини, він втрачав їх. Та й роки тюрми…
— Але чому він звернувся по допомогу до Вольського? Адже він сам бачив, як той розправився з Вигановським.
— Усе де правильно, але то тільки з твоєї позиції. Спробуй подивитись на справу очима Фельчака. Для нього і Вольського Вигановський був чужаком. Познайомились вони з ним випадково. Потім їх зв’язав злочин. А коли він Став небезпечним, Вольський не вагаючись позбавився його. Гадаю, що діяв він з мовчазної згоди Фельчака, та довести цього поки не можу.
— В мене також була така думка.
— І зовсім інші стосунки у Фельчака з Вольським. Вони знали один одного змалку. Жили в одному районі на Празі. Ходили в одну школу. Сильний, заповзятливий, певний у собі, Вольський напевне імпонував такому, по суті справи, слиньку, як Фельчак. Ось чому для Фельчака, коли він попав у небезпеку, було цілком природним і логічним звернутися по допомогу до Вольського.
— Зрештою, Вольський міг йому просто допомогти сховатися, а не пускати в хід розвідний ключ.
— Ти знов своєї! Існують певні стереотипи людської поведінки. Так, як це буває у тварин. Лев або тигр намагається уникнути зустрічі з людиною, та коли він наляканий і не має іншої ради, він кидається на людину. Затискуючи кільце навколо Фельчака, я тим самим створював небезпечні обставини і для Вольського. Я визначив стереотип його поведінки і знав, що він обов’язково повторить те, що зробив у Коряцькому лісі.
— Сам же казав, що вбити друга — діло не просте.
— Дружба до пори до часу. Сам знаєш, чого варті ці поняття у злочинному світі. При найменшій небезпеці лопаються, як мильні бульбашки. І любов, і дружба, і товаришування. Залишається єдине — за всяку ціну врятувати власну шкуру. Вольському втрачати було нічого: на його рахунку вже було одне убивство. Він знав, що, коли попадеться; зашморг йому забезпечений. Ще один труп — яка різниця. Два рази не повісять. Він був свідомий того, що коли Фельчак потрапить до нас, не мовчатиме, викаже Вольського відразу ж. Для нього це кінець.
ЗМІСТ
Зінке Хараламб. Любий мій Шерлок Холмс. Роман. З румунської переклав Анатолій Литвиненко
Квашневський Казимир. Загибель судді Мрочека. Роман. З польської переклали Роман Вишневський та Анатолій Заблоцький
Едигей Єжи. Ідея в сім мільйонів. Роман. З польської переклав Роман Вишневський