Зіставлення відбитків пальців Лукреції Будеску з тими, що залишилися на ампулі, знайденій у мансарді Крістіана Лукача, забрало у Григораша не більше як півгодини.
Він зателефонував десь о пів на першу, якраз тоді, коли Поваре соромив мене за моє обурливе, на його думку, ставлення до Лілі. Я беру слухавку і чую м’який Григорашів голос:
— Ти все зробив правильно, Лівіу, тільки…
Він зітхає, і ця пауза між словами бісить мене:
— Гей, чоловіче, не тягни кота за хвоста!
— Тримайся, хлопче, тримайся!.. Бо ти ще нічого не знаєш… Я хочу тобі сказати, що не знайшов нічого спільного між відбитками пальців Лукреції Будеску і тими, що на ампулі…
Хоча доктор Титус Спиридон і попередив мене про такий висновок експертизи, я ніяк не можу повірити.
— А ти певен цього?
Григораш ображається і ставить мене на місце:
— Якщо ти зневірився в мені, звертайся до іншої «фірми».
— Зачекай, не треба так! — Я роблю спробу затерти свою провину. — Ти безжально зруйнував усю мою споруду.
— Гаразд, хлопче, ось управлюся з роботою, тоді зайду до тебе… може, спорудимо щось нове.
Поваре розуміє вагу того, що сталося, і не заважає мені спокійно «перетравити» Григорашеве звідомлення. Що ж, експеримент проведено. Та я не тільки не маю останнього незаперечного доказу, що то саме Лукреція Будеску вчинила злочин на вулиці Ікоаней, а й уся моя версія пішла шкереберть. Якби в мене оце був напохваті обіцяний під Титуса Спиридона конверт, я б негайно його розліпив і, хтозна, може, хоч трохи заспокоївся. А так, щоб зняти всі підозри з нещасної Лукреції Будеску, мені слід відповісти щонайменше на дна запитання. Перше: як можна інтерпретувати зроблені нею н стані екзальтації зізнання?.. І друге: хто ж тоді залишив відбитки пальців на ампулі? Коли на перше я ще сподіваюся відповісти з ласки доктора Спиридона, то, щоб одержати відповідь на друге, доведеться все розпочинати спочатку і знову сушити голову над численними здогадами та гіпотезами.
Після коротких роздумів висновую, що не такий страшний чорт, як його малюють. Перебираю в пам’яті коло найближчих знайомих Крістіана Лукача, які знали не тільки про його хворобу, а й про те, що він удавався до наркотиків. Їх небагато, ось, приміром, Тудорел Паскару, на кличку Енессі. Двоюрідний брат попросив дістати йому ампулу з морфієм, яку тому нібито не вдалося роздобути. Він побував у Крістіана Лукача за годину-дві перед смертю. Чи були причини в Паскару зводити в могилу свого двоюрідного брата? І так, і ні.
Або, скажімо, Петронела Ставру — студентка останнього курсу медичного факультету. Вона була коханкою Крістіана Лукача, потім покинула його заради чоловіка, старшого за неї на п’ятнадцять років, одруженого, небіжчикового вчителя. Вона знала від Тудорела Паскару, що Крістіан Лукач намагається роздобути морфій. Визнає, що в неї зник шприц. І відмовляється явитися в міліцію… Чи була в неї причина усунути зі свого шляху Крістіана Лукача? Ні, не було. Проте, з другого боку, чи були в неї підстави прийти на допомогу Крістіанові Лукачеві й зробити йому ін’єкцію? Так. Чи могло це призвести до нещасливого випадку? Тільки за умови, якби хтось подав їй «допомогу», тобто допоміг створити позірність самогубства. Хто б осмілився допомогти їй у цьому?.. Ось ми й добралися до Валеріана Братеша, маляра, третього з числа осіб, утаємничених в інтимне життя Крістіана Лукача…
Телефонний дзвінок уриває мої розмірковування. Трубку бере Поваре. Попереджаю його пошепки:
— Якщо це Лілі, мене ще немає!
— Це шеф, — повідомляє він, — вимагає тебе.
Я так поринув у роздуми, що забув про всіх начальників на світі… Вихоплюю слухавку з рук Поваре і доповідаю за статутом:
— Капітан Роман біля телефону!
— Лівіу, негайно з’явись до кабінету товариша генерала. Не знаю навіщо… Звільнишся — зайдеш до мене.
— Біжу, товаришу полковнику!
Кидаю слухавку на важіль і на мить завмираю, втупившись невидющим поглядом у порожнечу. Поваре запитує мене стривожено:
— Що сталося?
— Мене викликає генерал…
Поваре одразу ж пожвавішав — оглядає мене з усіх боків і допомагає поправити вузол краватки.
Звичайно генерал викликає мене надзвичайно рідко, лише коли треба дати особисто якесь важливе завдання чи ознайомитись додатково з потрібними відомостями у справі, яку я веду. А ще ми зустрічаємося на засіданнях, нарадах або загальних партійних зборах. Тепер він, мабуть, теж хоче дати мені якесь завдання. Може, збирається відрядити кудись у провінцію, щоб допомогти місцевим криміналістам, які зайшли в безвихідь.