— Читаючи ці листи Вольтера, мимоволі згадуєш прислів'я, в якому говориться про невдячність родичів, про те, що за певних обставин і умов наше тіло не розрізняє, хто йому родич, а хто — ні.
1 барон пояснив приятелям, що любовні листи Вольтер писав своїй племінниці. Його ясновельможність Луміа без недомовок процитував згадане прислів'я, а барон уточнив, що те саме слівце, котре в прислів'ї називало умови, за яких падають бар'єри родинних зв'язків, уживав і Вольтер, причому італійською мовою. І попросив у Лаурани книжку, щоб зачитати приятелям кілька листів, до трапляється те слівце.
Старі з такою втіхою смакували всілякі пікантні подробиці, що Лаурані стало гидко.
«Чи є сенс ділитися своєю тривогою, своїм болем із цими пащекуватими дідами, які втратили всякий сором?» — подумав він.
А що як піти зараз до поліційного управління, знайти там серйозного, вдумливого інспектора і про все розповісти йому? Розповісти про що? Мовляв, одна жінка призначила йому побачення у кав'ярні Ромеріса і не прийшла? Безглуздо. Викласти мотиви своєї тривоги? Але цим він запустить у дію небезпечну машину правосуддя, яку потім неможливо буде спинити. І чи багато він знає про те, чого приїздила сюди на два дні Луїза? А що як вона знайшла докази, які ведуть у зовсім інший бік? Або не знайшла жодного доказу. А раптом у неї захворіла донька або сталося щось інше, непередбачене, і її терміново викликали додому? Або, захопившись пошуками, вона взагалі забула про призначену зустріч?
Але посеред усіх цих можливостей перед його очима маячило видіння Луїзи в небезпеці, Луїзи мертвої.
Він знервовано пройшовся кілька разів між прилавком і дверима.
— Ви чимось стривожені? — спитав барон, уриваючи читання.
— Та ні. Просто я засидівся. Адже я тут уже дві години.
— Ми сидимо тут роки, — сказав барон, закриваючи книжку і повертаючи йому.
Лаурана взяв книжку, поклав її в портфель. Подивився на годинника: двадцять хвилин на десяту.
— Мабуть, піду вже на станцію, — мовив він.
— До вашого поїзда ще сорок п'ять хвилин, — зауважив синьйор Ромеріс.
— Трохи прогуляюся, вечір чудовий, — сказав Лаурана.
Він заплатив за дві порції коньяку, попрощався і вийшов. Зачиняючи двері, почув, як у нього за спиною його ясновельможність Луміа сказав:
— У нього побачення з жінкою, і він жде не діждеться призначеної години.
Людей на вулиці було мало. Лаурана повільно рушив до станції, снуючи невеселі думки. Вечір був справді гарний, але холодний і вітряний.
Коли вчитель уже звернув на привокзальний майдан, повз нього промчала машина, різко загальмувала метрів за десять попереду і заднім ходом порівнялася з ним. Дверці розчинилися, водій вихилився і гукнув:
— Синьйоре вчителю!
Лаурана підійшов до машини і впізнав одного з жителів свого містечка, хоч імені його пригадати не міг.
— Ви на станцію? Додому зібралися?
— Додому, — підтвердив Лаурана.
— Якщо хочете, підвезу, — сказав водій.
«Добра нагода, — подумав Лаурана. — Приїду раніше і, може, ще встигну зателефонувати Луїзі додому, довідатись, як там і що».
— Дякую, — сказав він, сідаючи поруч з водієм. Машина вихором зірвалася з місця.
— Чоловік він стриманий, неговіркий, іноді різкий і нетерпимий. Такі люди звичайно бувають лагідні, турботливі, навіть ласкаві; але вони здатні вибухнути під впливом миттєвого враження, від неправильно витлумаченого, спалахнути раптово, наче йому в голову щось ударить… Як учителю йому немає чого закинути: старанний, працьовитий, сумлінний. Людина високої культури, здібний педагог… З цього боку, повторюю, йому немає чого закинути… Ну, а щодо особистого життя… Я не хотів би видатися нескромним, але в царині особистих почуттів він завжди здавався мені, як би це висловитись, сповненим чоловічих комплексів, одержимим…
— Одержимим?
— Може, це слово звучить занадто сильно і не зовсім точно передає уявлення, яке можна скласти про нього, про його життя: чоловік тихий, організований, з усталеними звичками, відвертий у своїх думках і судженнях, незалежний… Але той, хто добре знає його, іноді помічає, як він раптово стає колючим, сердитим… У присутності колег-учительок або учениць він поводиться як жінконенависник. Проте, на мою думку, він просто боязкий…
— Одержимий жінками але боїться їх, схиблений на сексі — правильно я вас зрозумів? — спитав комісар поліції.