— Сподіваюсь, хто-небудь зателефонував у поліцію?
— Так, вони вже тут. Мій вітчим одразу ж подзвонив їм. А потім мені стало страшно, і я подзвонила вам. Ви не ображаєтеся?
— Ні, не ображаюсь, — відповів я і уважно поглянув на Мейган.
— А чи хто-небудь додумався дати вам трошки бренді або кави після того, як ви знайшли її?
Мейган похитала головою. Я подумки прокляв усе Сіммінгтонове кодло. Цей кретин Сіммінгтон ні про що не подумав, тільки про поліцію. Ні кухарка, ні Елсі Холланд навіть не подумали, як вразила чутливу дівчину така знахідка.
— Ходімо на кухню, — сказав я їй.
Ми обійшли будинок і задніми дверима зайшли на кухню. Роуз, кругловида жінка років сорока, пила біля плити міцний чай. Вона привітала нас бурхливою розповіддю про те, як вона нажахалася, як калатало в неї серце, як їй навіть подумати страшно, що на місці Агнес могла бути вона, будь-хто з них, забитий у власному ліжку.
— Налийте міцного чаю міс Мейган, — перебив я. — Їй треба заспокоїтися, розумієте? Це ж вона знайшла тіло.
При слові «тіло» Роуз ледь знову не пустилася розповідати про свої переживання, та я зупинив її суворим поглядом. Вона квапливо схопила чашку і налила в неї темної рідини.
— Це вам, дівчино, випийте, — сказав я Мейган і звернувся до Роуз: — У вас знайдеться трошки бренді?
Та розгублено забелькотіла, що в неї десь лишилося кілька краплин бренді від різдвяних пудингів.
— От і добре, — мовив я і влив бренді у чашку Мейган.
По очах Роуз я побачив, що їй сподобалася моя ідея.
— Вам можна довірити міс Мейган? — спитав я, і потішена Роуз відповіла:
— О, звісно, сер!
Я пішов у будинок. Наскільки я знав Роуз і жінок, подібних до неї, вона мала нагодувати Мейган добрим сніданком, а це додасть дівчині сили.
«Будьте ви прокляті, — кипів я в душі, йдучи до вітальні. — Чому ви не доглядаєте бідної дівчини?»
У вітальні мені стрілася Елсі Холланд. Побачивши мене, вона зовсім не здивувалася. Мабуть, струс від жахливої знахідки зробив її неуважною до того, хто заходить і виходить з дому. Біля вхідних дверей стояв констебль Берт Рандл.
— О містере Бертон, який жах! Хто ж міг таке вчинити? — залепетала вона.
— То це було вбивство?
— О так, її вдарили в потилицю. Вся закривавлена, волосся… І скорцюблена в тій шафі… Хто міг це зробити? Сердешна Агнес… Я певна, вона нікому не зробила зла.
— Та, мабуть, зробила, коли хтось їй так наврочив, — сказав я.
Елсі непорозуміло втупилась у мене. «Не дуже кмітлива дівчина, — подумав я, — але має міцні нерви».
Вона не змінилася на лиці, лише була трохи збуджена. Мені навіть здалося, хоч це й жахливо, що, незважаючи на добре від природи серце, вона всолоджувалася тим, що відбувалося в домі.
— Мені треба йти до дітей, — сказала вона вибачливо. — Містер Сіммінгтон так хвилюється, щоб це їх не шокувало. Він просив мене захистити хлопчиків від нещастя.
— Я чув, що тіло знайшла Мейган. Сподіваюся, за нею хто-небудь дивиться?
На честь Елсі Холланд треба сказати, що вона була щиро вражена.
— О боже! — вигукнула вона. — Я зовсім про неї забула. Сподіваюсь, із нею все гаразд. Я була така приголомшена, знаєте, поліція і все таке… Але це моя провина. Бідолашна дівчина, їй, мабуть, зараз дуже зле. Я пошукаю її.
Тоді я пом'якшав і сказав:
— З Мейган усе гаразд. За нею доглядає Роуз. Можете спокійно займатися дітьми.
Вона подякувала мені спалахом білих точених зубів і побігла нагору. Зрештою, Елсі платили за Сіммінгтонових хлопчаків. Коли Елсі зникла нагорі, відчинилися двері і до вітальні увійшли інспектор Неш і Сіммінгтон.
— О містере Бертон, а я саме збирався вам дзвонити, — звернувся до мене Неш. — Радий, що ви тут.
Я здивувався, чому це він не поцікавився, як я опинився тут так рано. Неш обернувся до Сіммінгтона і спитав:
— Ви дозволите скористатися цією маленькою кімнатою?
— Звісно, звісно, — запевнив Сіммінгтон. Вигляд у нього був стомлений, але почувався він цілком певно.
— Я б на вашому місці поснідав, містере Сіммінгтон, — звернувся Неш лагідно. — Гадаю, міс Холланд та й міс Мейган теж не завадило б підкріпитися яєчнею з беконом і випити міцної кави. Вбивство дуже кепсько діє на порожній шлунок, — він говорив заспокійливим тоном домашнього лікаря.