Выбрать главу

— Ви маєте на увазі письмове зобов'язання?

— Ні, але якщо ви цього бажаєте…

— Я цього не бажаю. Ніяких письмових документів. Я згоден зобов'язатися припинити стеження, але для цього я повинен одержати посвідчення.

— Ви їх не одержите. — Вулф тицьнув у Perra пальцем: — Зрозумійте ж це нарешті, містере Регг. Посвідчення я віддам тільки після відповідної постанови суду, але й тоді я оскаржуватиму таку постанову всіма можливими для мене й мого клієнта засобами. Ви можете…

— Чорт забирай, але ж у вас четверо свідків!

— Я знаю. Та серед суддів і присяжних засідателів трапляються всякі диваки… Шибне їм щось у голову, і вони не повірять свідкам, навіть усім п'ятьом, у тім числі й мені. З вашого боку безглуздо сумніватися в моїй порядності. Я не рвуся в смертельний двобій з вашим бюро; єдина моя мета — виконати доручення клієнта, що мене найняв. Поки ви нам не докучатимете, не завдаватимете клопоту моєму клієнтові й мені, я не скористаюсь ні посвідченнями, ні свідками.

Регг подивився в мій бік. Мені здалося, ніби він хоче мене про щось запитати. Та ні — я був для нього всього-на-всього місцем, де його погляд відпочивав од Вулфа, поки сам він шукав у думці відповіді на якісь свої запитання. Хвилю Регг просидів мовчки. Нарешті він знов повернувся до Вулфа.

Ви забули дещо згадати, — промовив він. — Ви твердите, нібито єдина ваша мета — виконати доручення клієнт та, що вас найняв. Тоді чому ви взялися розслідувати вбивство, до якого ми непричетні? Чого Гудвін двічі приходив до місіс Елтхауз і двічі бував у квартирі Морріса Елтхауза? І навіщо ви зібрали у себе в четвер увечері тих шістьох людей?

Вулф кивнув головою:

— Ви думаєте, що Морріса Елтхауза вбив хтось із ваших людей.

— Абсурд! Я так не думаю.

Розмова починала дратувати Вулфа.

— Хай вам чорт, невже ви не вмієте говорити розумно?! Як ви накажете розцінювати їхнє вторгнення в мій дім? Ви мали підозру, що я якимсь чином довідався, — і це справді так, — що того вечора, коли загинув Морріс Елтхауз, троє ваших агентів побували в його квартирі. Вони доповіли вам, що, коли прийшли туди, він лежав уже мертвий, але ви їм не повірили. Принаймні ви засумнівалися, чи це було справді так. Чому — мені невідомо; ви своїх людей знаєте, а я їх не знаю. Вам закралися підозра й побоювання, що я довідаюсь не тільки про те, що троє ваших побували там, а й добуду докази того, що вони — чи один із них — застрелили Морріса Елтхауза. Будьте ж розумні!

— Ви й досі мені не сказали, чому взялися розслідувати це вбивство.

— Невже не ясно? Адже мені стало відомо, що ваші люди були того вечора у квартирі.

— Звідки ви про цс дізналися?

Вулф похитав головою:

— Поки що я не можу вам цього сказати.

— Ви зв'язувалися з інспектором Кремером?

— Ні. Я вже кілька місяців не бачився з ним і не розмовляв.

— А з районним прокурором?

— Теж ні.

— Ви маєте намір провадити розслідування далі?

Кутик губів у Вулфа смикнувся вгору.

— Ви ж бо знаєте, містере Регг, я хотів би й міг би вас заспокоїти, але спершу я повинен переконатися, що виконав своє доручення. То ви приймаєте мою пропозицію? Ви можете мене запевнити, що сьогодні з шостої години вечора ваше бюро припинить будь-яке стеження за місіс Бранер і всіма, хто з нею зв'язаний?

— Так. Це питання розв'язано.

— Гаразд. Тепер я попрошу вас дати ще одне зобов'язання. Я хочу, щоб ви на першу мою вимогу привезли сюди кулю, яку ваші люди підібрали на підлозі в квартирі Морріса Елтхауза.

Збити Річарда Регга з пантелику, очевидно, нелегко. Щоб обіймати такий високий пост у ФБР, ходити під самим Вашінгтоном, треба вміти зберігати самовладання. Але цього разу Регг таки не витримав. Він аж роззявив рота. Йому потрібно було всього дві секунди, щоб знов стулити губи, але нерви його вочевидь не витримали.

— Тепер уже ви говорите нерозумно! — відказав нарешті він.

— Зовсім ні. Якщо ви привезете на моє прохання кулю, то я майже напевно, — мені так і кортить сказати: «без сумніву» — зможу довести, що Елтхауза вбили не ваші люди.

— Чорт, а ви нечесно ведете гру! — Регг знову роззявив рота. Очі в нього примружились. — Якби я мав ту кулю, то приніс би її хоча б для того, аби ще раз із вами побачитись.