— Так.
— Це значно полегшує справу. А тепер щодо операції…
І Вулф описав Кремерові всю операцію. Розповідає він не гірше від мене, навіть краще, якщо ви любите довгі промови. Замовчувати ім'я Х'юїтта вже не було рації, адже тепер ФБР однаково про це знало, і Вулф детально спинився й на своєму спектаклі. Коли він дійшов до сцени в кабінеті з двома агентами ФБР, оточеними зусібіч дулами пістолетів, і змалював, як він кидав їхні посвідчення до себе в шухляду, я побачив таке, чого ніколи не бачив і, мабуть, уже ніколи й не побачу: на обличчі старшого поліцейського інспектора Кремера розпливлася широка усмішка. Вона не сходила з його обличчя й тоді, коли Вулф, переказуючи свою розмову з Реггом уранці другого дня, заявив, що його слово надійніше за слово фебеерівця. Мені навіть здалося, ніби Кремер ось-ось підхопиться й поплескає Вулфа по плечу, коли це раптом пролунав дзвінок у двері, і я пішов відчиняти.
Я вже згадував, як Вулф збив Perra з пантелику, попросивши привезти кулю. Але це було ніщо проти того, який Регг був ошелешений, коли, ступивши до кабінету, вздрів там Кремера. Я стояв позад Porra й не бачив його обличчя, але бачив, як він весь заціпенів, а пальці його стислися в кулаки. Кремер підвівся, хотів був простягти руку, але враз опустив її.
Я поставив гостеві жовтий стілець, і Регг сказав до Вулфа:
— Оце таке ваше слово?! Надійніше за моє?! Проклятий негіднику!
— Сідайте, — мовив Вулф. — Надійне в мене слово чи ні — це вже моє діло. Я не оцінюю ситуації доти, доки її не вивчу. Містер Кремер…
— Всі наші угоди нечинні!
— Пхе! Ви ж бо, здається, не віслюк?! Містер Кремер шкодує, що підозрював ваших співробітників у вбивстві. Якщо ви сядете й заспокоїтесь, він сам про це вам скаже.
— Я не збираюся ні перед ким вибачатися! — вигукнув Кремер. Він обернувсь, переконався, що червоне шкіряне крісло на місці, й сів. — Кожен, хто приховує відомі йому факти…
— Помовчте! — урвав його Вулф. — Якщо вам, джентльмени, кортить сваритися — то ваша річ, тільки робіть це не в моєму кабінеті. Я хочу з'ясувати обставини, а не заплутати їх. Я люблю дивитися співрозмовникам в очі, містере Регг. Сядьте.
— З'ясувати? Як?
— Сядьте, і я все вам розкажу.
Але Регг не сідав. Він глипнув на Кремера, вшанував своїм поглядом навіть мене, як ото полководець, що, оцінюючи поле битви, поглядає на свої фланги. Ця історія йому, звичайно, вельми не подобалась, і все ж він сів.
Вулф підніс руку.
— По суті, — почав він, — обставини не такі вже й заплутані. Всі ми бажаємо одного й того самого. Я прагну виконати свої зобов'язання. Ви, містере Регг, хочете почути заяву про те, що ваші люди непричетні до вбивства, а ви, містере Кремер, — знайти й притягти до відповідальності вбивцю Морріса Елтхауза. Простішого не буває. Ви, містере Регг, зараз віддасте містерові Кремеру кулю, яка лежить у вашій кишені, і скажете йому, де її взяли. Ви, містере Кремер, з'ясуєте, чи це та куля, котра вилетіла з револьвера, знайденого сьогодні в квартирі Сари Дакос, і разом з іншими речовими доказами, що їх, без сумніву, ваші люди тепер шукають, вона розв'яже ваші проблеми. Немає…
— Я не сказав, що в мене є куля!
— Пусте! Раджу вам трохи заспокоїтися, містере Регг. Містер Кремер має всі підстави гадати, що ви володієте незаперечним речовим доказом у справі з убивством, яка належить до його юрисдикції. Згідно із законом штату Нью-Йорк він має цілковите право обшукати вас — тут і зараз же. І він знайде те, що йому потрібно. Чи не так, містере Кремер?
— Так.
— Проте, — звернувся Вулф знов до Perra, — потреби в цьому нема. У вас є голова на в'язах. Адже очевидно, що передати містерові Кремеру кулю вигідно і вам, і вашому бюро.
— Чорта пухлого це мені вигідно! — відказав Регг. — Щоб хтось із моїх людей попав свідком на суд і під присягою заявив, нібито був у квартирі і взяв кулю?! Чорта пухлого!
Вулф похитав головою:
— Ні. Це вам не загрожує. Ви скажете містерові Кремеру приватно, звідки у вас куля, а хтось із його людей виступить на суді і під присягою заявить, що це він знайшов її в квартирі Елтхауза. І тоді…
— Мої люди — не клятвопорушники! — вигукнув Кремер.
— Дурниці! Наша розмова не записується. Ви повірите містерові Реггу, якщо він дасть вам кулю і сканує, що її знайшли на підлозі в квартирі Морріса Елтхауза близько одинадцятої вечора в п'ятницю двадцятого листопада?
— Так.
— Тоді прибережіть свої пишні фрази для іншої аудиторії, яка належно їх оцінить. Тут перед вами не простодушні невігласи. Я не думаю…
— Не такі вже й пишні фрази, — перебив його Регг. — Чи не станеться так, що містер Кремер сам піде на суд і скаже, де взяв кулю насправді? І тоді й мене попросять на суд.