Пізно ввечері, коли вже стемніло, «паспортист» вийшов зі своєї комірчини, розмахуючи двома паспортами — по одному в кожній руці. Чоловіки притихли; вони поважали його роботу, тому що за цю повагу він щедро платив. «Паспортист» нишком підкрався до карлика, поклав на стіл перед ним паспорти й розбудив його дошкульним запотиличником. Фішерле бачив, як той відважував його, і все ж таки не поворухнувся. Розплата мала настати, він це розумів і був радий, що його бодай не обшукали.
— Я вимагаю реклами! — закричав «паспортист».
Він заточувавсь, язик у нього заплітався. Кілька годин він уже впивався своєю славою в Японії. Потім він поставив карлика на стіл і змусив його обома руками заприсягти в тому, що:
Той скористається паспортом, нічого за нього не платитиме, тицьне його під ніс японцям і в тій далекій країні назве його, Рудольфа Амзеля, прозваного «паспортистом», тим, ким його після смерти визнають у Європі всі: найбільшим художником сучасности. Фішерле щодня про нього розповідатиме. І даватиме про нього інтерв’ю. Мовляв, народився він тоді й тоді, в академії довго не витримав і самотужки, стоячи на власних ногах, ні на кого не спираючись, нікого не мавпуючи — слово чести! — піднісся на ту висоту, де нині ми його й бачимо.
Фішерле присягався, присягався й ще раз присягався. «Паспортист» змушував його криком повторювати за собою все слово в слово. Насамкінець Фішерле врочисто відцурався «Неба» й пообіцяв, що в тому злочинному кублі до від’їзду й ноги його не буде.
— «Небо» — це лайно! — запобігливо каркав він своїм хрипким голосом. — Я те кодло обходитиму десятою дорогою, а в Японії відкрию філію «Павіана»! Коли я почну заробляти купу грошей, то посилатиму вам. За це ви в «Небі» щоб анічичирк про мій від’їзд! Ті горлорізи ще нацькують, чого доброго, на мене поліцію. Задля вас я беру на свій горб фальшивий паспорт і присягаюся, що роблю це з власної волі. А «Небо» нехай хоч крізь землю провалиться!
Потім йому дозволили сісти й поспати — в тому самому кутку. Він сплигнув зі столу й сховав кращого з двох паспортів до кишені, разом з невеличкими шахами, там місце було найнадійніше. Спершу Фішерле захропів жартома, щоб підслухати, про що розмовлятимуть у забігайлівці. Та невдовзі він заснув навсправжки, згорнувши на грудях руки й стромивши пучки під пахви, так щоб, коли його спробують пограбувати, відразу прокинутись.
О четвертій ранку, коли двері вже пора було зачиняти, а в шибі почало час від часу з’являтися обличчя поліцейського, Фішерле розбуркали. Він хутко висякався, прогнавши так сон, і відразу збадьорився. Його сповістили про те, що тим часом йому надали звання почесного члена «Павіана». Він гаряче подякував. Надходили все нові й нові відвідувачі, кожне бажало йому щасливої дороги. Лунали вигуки, що прославляли шахове мистецтво. Від численних доброзичливих поплескувань карлик мало не впав із ніг. Широко всміхаючись, щоб усім було видно, він на всі боки вклонився, щодуху вигукнув: «До побачення в Токіо, у новому «Павіані»!» — й подався надвір.
На вулиці Фішерле щиро вітався з усіма поліцейськими, які скрізь трималися гуртами й були дуже насторожені. «Відтепер, — сказав він собі, — з поліцією я поводитимуся чемно». «Небо», що було неподалік, він проминув. Ставши доктором, він вирішив порвати з усілякими сумнівними закладами. Та й не варто йому туди потикатися. Було ще темно, хоч в око стрель. Задля економії горів лише кожен третій газовий ліхтар. В Америці — там дугові лампи. Вони світять безперервно вдень і вночі. Грошей у людей хоч греблю гати, тож вони й казяться і пускають їх на вітер. А коли чоловікові соромно, що в нього жінка — стара повія, то йому не конче йти до неї додому. Тоді він вирушає до Армії спасіння; вона має готелі з білими ліжками; кожен дістає для особистого користування двоє простирадел, хай він буде хоч єврей. Чому цю блискучу комбінацію не запровадять у Європі? Фішерле поплескав себе по правій кишені піджака; там він намацав шахи й паспорт воднораз. У «Небі» паспорта йому не подарував би ніхто. Там кожне думає тільки про себе та як запопасти гроші. «Павіан» — заклад шляхетний. «Павіана» він поважає. «Павіан» обрав його своїм почесним членом. Це не абищо, там обертаються першокласні злочинці! У «Небі» ті собаки живуть коштом своїх дівок, а могли б і самі взятися за яку-небудь роботу. Він віддячить. Грандіозний шаховий палац, який він поставить собі в Америці, називатиметься «Замок «Павіан». Жодна душа не здогадається, що таку назву має одне кишло.